дитячому саду. Але якщо буде на практиці здійснюватися принцип єдності впливу на дитину дитячого садку і сім'ї, то результат значно поліпшиться.
Розділ 2. Дослідження особливостей впливу сімейного середовища на дитину
2.1. Виховання пізнавального інтересу дитини в сімейному середовищі
Переконливим прикладом виховання дітей і заохочення їх до дослідництва може бути родина Кодинців із райцентру Карлівка на Полтавщині, пізнавальну цілеспрямованість якої заклала бабуся, високообдарована і досвідчена вчителька Тетяна Сергіївна Кодинець, чиї ідеї сприйняли її діти й онуки. У родинній бібліотеці цієї сім'ї багато книг, альбомів, енциклопедій, довідкова і художня література, діафільми, власноручно зроблені записи голосів різних птахів, і все це використовується для виховного впливу на дітей та онуків. Батьки розповідають дітям з найменшого віку про навколишній світ, про природу, про життя тварин і комах, пробуджуючи у них пізнавальний інтерес [25, 94-111].
Коли Наталочці було 4 роки, наприкінці осені до кімнати потрапила оса. Всю зиму вона жила на кімнатних квітах, що стояли на підвіконні, а Наталочка з іще меншим братиком Сергійком годували її медом з голочки. Щоранку вона сповзала з квітів на підвіконня і кружляла на одному місці, чекаючи сніданку, а діти кликали тата, щоб той допоміг нагодувати осу. І вона вижила. А напровесні діти разом з батьками випустили її на волю.
Наступного літа Наталочка і Сергійко виказали нічим не виправдану цікавість до колорадських жуків. Пожаліли їх, вирішили врятувати від винищен-ня, зробили для них будиночки і годували листям картоплі. А одного разу занесли їх до хати і жуки розповзлися по всіх кімнатах, чим завдали клопоту батькам.
Пізніше, десь через рік, діти організували лікування травмованих «сонечок». А потім почали збирати гусениць із красивими малюнками на спинках, тримали їх у всіляких коробочках і влаштовували змагання з бігу. До початку шкільної науки діти знали майже всіх жуків, комах та черв'яків, які водилися в їхньому мікрорайоні.
Під час навчання в першому та другому класах діти з власної ініціативи проводили безліч дослідів. Правда, майже всі вони завершувалися через недостатні знання невдало, але зацікавлення викликали величезне. Ось про деякі з них розповідає Наталочка:
Ще коли ми збирали гусінь, то знаходили безліч усіляких лялечок. Нас дуже цікавило, які ж метелики з них можуть вилупитися. Одного разу ми знайшли дивну лялечку. Вона була велика, сіра, з якимись незвичайними зазубнями, тимчасом як усі попередні були маленькі, чорні та гладенькі й відрізнялися тільки малюнками. Ми поклали дивну лялечку в холодильник, щоб вона «подумала», ніби настала зима. А за кілька днів поклали її в коробку на сонечко. Прийшовши зі школи, ми помітили, що накривка коробки трохи зсунута, а замість лялечки зосталась тільки шкірка. Кілька років для нас лишалося загадкою, який же метелик вилупився з такої незвичайної лялечки. А пізніше в енциклопедії я знайшла відповідь, що то була звичайнісінька капустянка [25, 94-111].
Тривалий час діти вели спостереження за домашньою кішкою та її кошенятами Сівкою і Зенькою. Все цікаве Наталочка нотувала в щоденнику, який згодом зацікавив журналістів. Спостереження з нього були вміщені в республіканському журналі «Барвінок», що зробило Наталочку знаменитістю районного масштабу. Але що більше було писанини у школі, то менше їй кортіло братися за перо на дозвіллі. А жаль! Записи Наталочки були талановиті й цікаві.
Навчаючись уже в третьому класі, Наталочка з першокласником Сергійком надумали виводити курчат у власному інкубаторі. Для цього вони взяли кілька свіжих яєць, обгорнули їх електричною грілкою і поклали в кошику під ліжко. Але яйця спеклися, бо температура була зависока. А діти ж так чекали, що вилупляться маленькі курчатка!
Проте невдачі дітей не лякали, і вони вирішили вивести нову породу риби, схрестивши карася з коропом. Коли бабуся чистила свіжу рибу, діти тихенько взяли ікру карасика та молочко з коропа, поклали в баночку, заповнили її водою, водоростями і поставили на вікно у своїй кімнаті. Звичайно, мальки не вилупилися, вода протухла, і довелося дослідницький експеримент зупинити. Але вода, річка і все, що в ній плаває, цікавили дітей з кожною дниною все більше й більше. Ось що про це розповідає Наталочка:
Вільний час ми з Сергійком здебільшого проводили на річці. Бабуся прив'язала нам друшляк до довгої палиці, і ми ним виловлювали з річки куширі, де мешкало безліч різноманітних істот. Найцікавіші особини ми забирали додому. Чого тільки не було в І моїй кімнаті! Там стояло шість трилітрових банок з усілякими кульками, мальками риб та водоростями. У літровій банці жив рак, який щойно вилупився з ікринки, поряд виднівся акваріум із тритонами. Окремо стояв тазик з личинками моїх улюблених бабок. Якийсь час ми тримали їх на подвір'ї, а потім занесли до хати... І на Новий рік у нас навколо ялинки літали бабки: жовті, сині та зеленкуваті з прозорими крильцями, а одна така темно-синя, майже фіолетова.
За будинком у нас був ще один скарб: там стояв великий бак, де також жили різні види риб та жучків, а також равлики різної форми та величини.
Пізніше, у шостому класі, я захопилась акваріумними рибками, у мене був найкращий акваріум серед усіх моїх знайомих.
У будинку сім'ї Кодинців завжди були якісь живі істоти, за якими доглядали діти: то три хом'ячки, то морська свинка, то приручений кролик і курчатко, то зелені папуги, що вивели кілька поколінь – і діти могли роздавати маленьких пташенят своїм друзям. Дитячі захоплення,