РОЗДІЛ 1
Вихованість школярів як умова попередження відхилень у поведінці
курсова робота з педагогіки
ЗМІСТ
Вступ
Актуальність дослідження. Однією з складних проблем сучасної школи є проблема антисоціальної поведінки дітей та підлітків. Педагогічна практика стверджує, що серед учнів все більше стає важковиховуваних. Таку категорію дітей класифікують як діти та підлітки з нестандартною поведінкою. Проблема важковиховуваності – це насамперед проблема ставлення до особистості з певними відхиленнями в поведінці з боку оточуючих. Саме тому коригування поведінки важковиховуваних учнів у колективі і через колектив відбувається як позитивно спрямоване відтворення системи гуманних стосунків такого учня з оточуючими його людьми і водночас як процес духовного становлення всіх особистостей, що беруть участь в цьому процесі.
Отже, актуальність дослідження полягає у тому, що проблема важковиховуваності повинна перестати бути проблемою лише дитини та її батьків, оскільки проблемна дитина – це в майбутньому доросла людина, яка внаслідок відхилень у поведінці, своєчасно непомічених і невиправлених, може стати на шлях злочину. А це вже проблема суспільна. Тому дуже важливим є своєчасне виявлення і корекція поведінки дитини, яка в чомусь відхиляється від норми. А для цього необхідні певні знання.
Мета дослідження полягає у вивченні проблеми вихованості школярів, як умови попередження відхилень у поведінці. Мета роботи передбачає виконання завдань:
розгляд педагогічної проблеми важковиховуваності у дітей;
дослідження специфіки, вікових особливостей і причин виникнення відхилень у поведінці;
висвітлення проблеми профілактики проявів девіантної поведінки і вплив виховання на запобігання порушень.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження курсової роботи виступає проблема важковиховуваності школярів.
Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є проблеми вихованості школярів, як умови попередження відхилень у поведінці.
Розділ 1. Важковиховувані діти як педагогічна проблема
Демократизація і гуманізація нашого суспільства, його моральне і культур-не оновлення, політичне та економічне вдосконалення потребують підвищення майстерності всіх ланок навчально-виховного процесу. У період перебудови збільшилась також увага школи, сім'ї, громадськості до негативних явищ у шкільному середовищі, визначились конкретні шляхи подолання прорахунків у моральному вихованні та навчанні підростаючого покоління. Саме перебудова системи народної освіти, розвиток демократичних принципів управління, гуманізація загальноосвітньої школи дадуть змогу вирішити ці завдання.
У центрі уваги педагогічної громадськості стоїть питання про виховання творчого ставлення особистості до праці, поваги до людей праці, доброти, мило-сердя, високої духовності, наукового світогляду, активності та ініціативності, принциповості та послідовності, гуманізму, високого усвідомлення громадського обов'язку, непримиренність до антиподів загальнолюдської моралі тощо [16, 21].
Однією з складних проблем сучасної школи є проблема антисоціальної поведінки дітей та підлітків. Педагогічна практика стверджує, що серед учнів все більше стає важковиховуваних. Таку категорію дітей класифікують як діти та підлітки з нестандартною поведінкою.
В.А. Крутецький вказує, що визначення "важкий школяр" не є негативною характеристикою, не вміщує в собі засудження або догани. "Важкий" – не означає "поганий", "зіпсований", "нездатний" або тим більше "безнадійний". "Важкий" – це такий школяр, який потребує особливого ставлення, пильної уваги, виховання з боку педагогів і учнівського колективу, до нього потрібен індивідуальний підхід у вихованні [16, 23].
Однією з головних причин появи важковиховуваних є [17, ]:
відсутність наступності в діяльності дитячого садка і батьків, що виховують дитину вдома, і початкової ланки школи;
відсутність ранньої психолого-педагогічної діагностики відхилень у поведінц-і;
несвоєчасне виявлення в дитини як позитивних, так і негативних якостей;
відсутність захисту і допомоги дитині в процесі її розвитку.
Формування особистості відбувається завдяки дій багатьох умов. Фактори, що впливають на формування особистості важковиховуваного школяра [17, 89]:
а) джерела педагогічної занедбаності тих моральних відносин, які склались в сім'ї (мікросередовище);
б) ставлення важковиховуваного до навчання, індивідуальних уроків;
в) низька громадська активність і неблагополучне становище в колективі класу, школи, конфлікти з учнями, вчителями;
г) вплив негативного макросередовища;
д) брак можливостей виявити свої нахили в якості діяльності, беззмістовне проведення вільного часу.
Соціальні фактори є провідними. Педагогічно занедбані діти в переважній більшості психічно і фізично здорові. Провини та порушення дисципліни стали для них звичайними, перетворились у норму поведінки. У їх стосунках з вчителями виявляється стійкий психологічний бар'єр. За своїми діями це ще не злочинці, але найменший зовнішній негативний вплив може привести до право-порушень – і "важковиховуваний" переходить до категорії "правопорушника", а потім і злочинця.
С. Виготський, налічивши близько 150 факторів, що впливають на фор-мування особистості, стверджував, що розвиток дитини відображає індивідуальну реакцію на умови. Причинами відхилень у поведінці є такі факти [17, 89]:
втрата інтересу до школи;
надзвичайно ускладнена життєва ситуація;
несприятливе мікросоціальне середовище;
психопатія або інші патології мозку;
труднощі адаптації до шкільного життя (становлять епізодичні прояви важковиховуваності, складні особливості особистості неповнолітніх).
Важливий також генетичний фактор. Вплив всіх чинників можна пояснити у взаємозв'язку, а не впливом якогось одного чинника.
Є різні типи класифікації дітей з нестандартною поведінкою.
І. Невський А.І. в основу класифікації кладе поведінку дітей, поділяє їх так [17, 87]:
важковиховувані;
педагогічно занедбані;
підлітки-правопорушники;
неповнолітні злочинці.
II. Оржаховська В.М. за основу бере спрямованість особистості і виділяє такі типи [17, 87]:
конфліктно-ситуаційний з переважною позитивною спрямованістю;
неврівноважено-ситуаційний з переважною негативною спрямованістю;
нестійкий з переважаючою негативною спрямованістю.
Формування особистості першого типу відбувається у позитивному середовищі. Особливості духовного світу важковиховуваних (відхилення в сфері потреб, інтересів, звичок) не викликають побоювань. У них переважають позитивні потреби в соціальному спілкуванні, потреба до праці. Є незначні спотворені матеріальні потреби. Переважають соціальне корисні інтереси, хоча правомірні шляхи їх задоволення обмежені. Звички до безцільного проведення вільного часу виражені погано. Мають середній рівень розумової діяльності та самоорганізації. Ставлення до навчання позитивне, працездатність відносно висока. Переважно прийняті колективом класу. Ізольована дуже незначна частина таких підлітків. Правопорушення