Отже, від уміння кожного вчителя правильно підійти до учня, від його ерудиції, професійної підготовленості значною мірою залежить успіх навчання та виховання педагогічне занедбаних учнів. Студент педагогічного вузу швидше оволодіє мистецтвом виховання, якщо він, починаючи з першого курсу, оволодіває вмінням спілкуватися з дітьми, організовувати їхню діяльність та пробуджувати інтерес до неї, стимулювати її розвитком змагання, стати, врешті-решт, другом і порадником учнів. Завдання це нелегке, але реальне, і лише за допомогою книжок його вирішити неможливо. Потрібен практичний досвід. Багато порад з цього приводу дається в даному посібнику.

Значна більшість учителів добиваються успіхів у роботі з педагогічне занедбаними учнями. Предмети, які вони викладають, ці учні люблять і мають з них непогану успішність. Про це вони самі говорять з гордістю: "Дуже люблю уроки літератури, історії, географії. Наприклад, коли слухаєш пояснення вчителя географії, здається, що разом з ним мандруєш по всіх материках і континентах, це захоплююче і цікаво" [17, 23].

Учителі, які формально виконують свої обов'язки, в педагогічно занедбаних учнів не користуються авторитетом, знання ці вчителі дають поверхові, і учні з їхніх предметів не встигають. "Учителька математики, - пише учень 7 класу Костя П., - дуже криклива і зла. її уроки я майже не відвідую, маю прогалини в знаннях, за це одержав ярлик "важкого", в дійсності ж я не такий" [17, 23].

Слабкі вчителі, як свідчить досвід, не можуть навчити учнів самостійно працювати. Не вміючи працювати самостійно, учні, звичайно, починають відставати у навчанні.

Формалізм і професійні недоліки вчителів іноді доводять учнів до скрути. Зрозуміло, що в таких умовах педагогічний процес нормальним, творчим бути не може. Між учнями та вчителем обов'язково виникає конфлікт з небажаними наслідками для обох сторін. У більшості випадків конфлікт переростає в негативне ставлення учнів не тільки до окремого вчителя, а й до всього педагогічного колективу.

Неувага до важких учнів з боку окремих учителів, їх професійні помилки пов'язані з недоліками навчально-виховної роботи педагогічних колективів шкіл. Якщо в педагогічному колективі досвід кращих учителів стає надбанням усіх, якщо недбайливе ставлення до роботи окремих членів педагогічного колективу засуджується, тоді успіх школи буде забезпечений. Відсутність вимогливості з боку керівників шкіл до кожного члена колективу, недостатня методична допомога – причина того, що в школі можуть працювати посередні вчителі.

Дослідження і досвід свідчать, що постановці виховної роботи в школі заважає те, що дуже часто. єдиним показником при оцінці праці вчителя є успішність. Нікого не цікавить, чи розвиває він мислення, характер учня, але обов'язково всіх цікавить, чи ліквідовані до кінця чверті двійки. Крім того, в багатьох школах не беруть під суворий контроль дітей, які прийшли з неблагополучних, аморальних, асоціальних сімей або перенесли тяжкі інфекційні захворювання.

Про необхідність всебічного врахування в процесі перевиховання педагогічно занедбаних учнів усіх факторів, які негативно впливають на них, свідчать класифікації важковиховуваності, розроблені М.О. Алємаскіним, Б.С. Бєлкіним, І.А. Левським. Як правило, "важких" школярів поділяють на три групи, що відповідає трьом стадіям педагогічної занедбаності.

І. Рання стадія педагогічної занедбаності

Основною рисою учня, який належить до цієї групи, є негативне ставлення до навчальної діяльності. Небажання вчитись може бути досить стійким. Порушення дисципліни можуть бути стійкими і нестійкими, часто мають компенсаційну природу і характеризуються конфліктом між деформованими і позитивними стосунками, інтересами, поглядами. Неповнолітні визнають недостатність своєї поведінки, проте й позитивні погляди не стали переконаннями. На цьому рівні послаблена воля найчастіше у підлітків, що мають слабкий тип нервової системи. Розвиток відхилень може на цьому зупинитись, але може розвиватись і далі. Такі школярі, як правило, громадське активні, неактивність у них нестійка.

II. Середня стадія педагогічної занедбаності

Ведучим новоутворенням у поведінці стає прагнення підлітка до дезорганізації офіційного порядку. Дезорганізаторство виступає як засіб соціального захисту і компенсації, ущербу, який переживає неповнолітній. Тому в підлітка спостерігається індивідуалізм, сварливість, прагнення до привілейованого становища, приниження слабких. Недисциплінованість стає нормою поведінки, її прояви стійкі та осмислені. Нерідко виступає як організатор безпорядків, але провини переважно мають ситуативний характер. До новоутворень слід віднести і низьку громадську активність. У значної частини школярів цієї групи вона досить стійка.

III. Стадія глибокої педагогічної занедбаності

Новоутворенням є стійкий комплекс негативного ставлення до навчальної діяльності, недисциплінованість, стійка відсутність суспільне корисної активності. Яскраво проявляються асоціальні потреби, цинізм, грубість, озлобленість, агресивність і усвідомлюваність скоєних вчинків. Нерідко ці вияви виступають засобом психологічного та соціального захисту.

У взаємостосунках з педагогами суб'єктивний негативізм, несприятливість до педагогічних впливів. У цих учнів є багато спільних рис з тими, хто перебуває на попередніх стадіях занедбаності (в першій та другій групах).

Педагог, який має справу з педагогічне занедбаними учнями, поряд з вирішенням загальних завдань виховання, повинен звертати особливу увагу на формування в них вольових якостей, стимулювати позитивні якості особистості і прояви в поведінці. Для поліпшення процесу превентивної роботи з "важкими" учнями в школі можливі і інші підходи, проте обов'язково потрібне диферен-ційоване ставлення до окремих учнів та до комплектування класів. Навчально-виховний процес у школі слід будувати з урахуванням реальних можливостей занедбаних учнів. Крім того, особливе місце в роботі школи з такими учнями повинна посідати індивідуальна праця, яка може вміщувати такі етапи:

1. Глибоке вивчення індивідуально-психологічних особливостей цих учнів.

2. Точне встановлення причин і умов, що призводять до виникнення педагогічної занедбаності.

3. Обов'язкове їх усунення.

4. Встановлення доброзичливих взаємостосунків педагогів з такими учнями.

5. Активне залучення цих учнів до різних видів діяльності.

6. Усунення прогалин у знаннях.

7. Установлення