нормальних взаємостосунків з однокласниками.
8. Всебічний розвиток природних схильностей і задатків, стимулювання позитивних якостей особистості [17, 25].
Отже, ми дійшли висновку, що педагогічна занедбаність і відхилення в поведінці породжуються суб'єктивними факторами і в усуненні цих явищ багато що залежить від педагога, його зусиль щодо удосконалення навчально-виховного процесу, усунення помилок і недоліків у системі навчання та виховання школярів.
Висновки
Отже, однією з головних причин появи важковиховуваних є:
відсутність наступності в діяльності дитячого садка і батьків, що виховують дитину вдома, і початкової ланки школи;
відсутність ранньої психолого-педагогічної діагностики відхилень у поведінці;
несвоєчасне виявлення в дитини як позитивних, так і негативних якостей;
відсутність захисту і допомоги дитині в процесі її розвитку.
Пошук найефективніших заходів ранньої профілактики правопорушень неповнолітніх став головною метою триєдиного соціального інституту (школи, сім'ї, громадськості). Особливу увагу слід приділяти роботі з учнями молодшого шкільного віку, яка, на думку багатьох психологів (Я. Коломийського та ін.), відіграє винятково важливу роль в адаптації до соціальних умов взагалі і до шкільного життя безпосередньо.
Перехідний період, як лакмусовий папір, виявляє всі вади суспільства. Підлітковий вік – самий важкий і складний з різного дитячого віку. Його ще називають перехідним віком, тому що протягом цього періоду відбувається своєрідний перехід від дитинства до дорослості, від незрілості до зрілості, який пронизує всі сторони розвитку підлітка: анатомо-фізіологічна будова, інтелектуальний, етичний розвиток, а також різноманітні види його діяльності.
Таким чином, можна виділити характерні особливості підліткового віку: емоційна незрілість, недостатньо розвинене уміння контролювати власну поведінку, розміряти бажання і можливості в задоволенні своїх потреб, підвищену сугестивність, бажання самоутвердиться і стати дорослим.
Досить складно забезпечити одну з головних умов організації ранньої профілактики – своєчасне розпізнання початкових відхилень у моральному розвитку особистості, які можуть за певних обставин призвести до серйозних порушень моральних і правових норм. Визначити неблагополуччя в моральній сфері – завдання не з легких, оскільки процес виникнення моральної деформації формування носить прихований характер. Тому склалася, ситуація, за якої вчителі, вихователі глибоко усвідомлюють, що працювати по-старому далі не можна, а до роботи в нових умовах чимало педагогів не готові.
Традиційна система організації навчально-виховного процесу в школі з властивим їй усталеним розподілом посадових обов'язків між педагогами сформувала у свідомості освітян стереотипне уявлення про те, що вчитель навчає школярів, а вихователь (класний керівник) виховує їх. Таке уявлення суперечить ідеї органічної єдності процесів навчання та виховання, їх взаємозв'язку. Цю ідею можна сформулювати так: "Не існує навчання без виховання, так само, як не існує виховання без навчання".
Справді, кінцева мета виховання школяра полягає в тому, щоб сформувати в нього стійку звичку дотримуватись у своїй діяльності та поведінці прийнятих у суспільстві правових норм та загальновизнаних принципів моралі. Досягти цього можна лише тоді, коли і виховні цілі та завдання, що їх ставить перед собою педагог, відповідають потребам та інтересам вихованців, тобто коли він сам прагне досягти певного виховного ідеалу і хоче бути вихованою людиною.
Життя підтвердило, що велику складність у розв'язанні завдання раннього запобігання відхиленням у моральному розвитку в поведінці школярів становить незадовільна підготовка педагогів до роботи в екстремальних умовах. І особливо це стосується молодих учителів.
Демократизація і гуманізація нашого суспільства, його моральне і культурне оновлення, політичне та економічне вдосконалення потребують підвищення майстерності всіх ланок навчально-виховного процесу. У період перебудови збільшилась також увага школи, сім'ї, громадськості до негативних явищ у шкільному середовищі, визначились конкретні шляхи подолання прорахунків у моральному вихованні та навчанні підростаючого покоління. Саме перебудова системи народної освіти, розвиток демократичних принципів управління, гуманізація загальноосвітньої школи дадуть змогу вирішити ці завдання.
Література
Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учеб пособ. – М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2000. – 624 с.
Александров А. Профилактика курения: роль и место психолога // Вопросы психологии. – 1999. – №4. 35-43.
Бондарчук Е.М., Бондарчук Л.И. Основы психологии и педагогики: Курс лекций. – К.: МАУП, 1999. – 168 с.
Ветров Н. М. Профилактика правонарушений среди молодежи. – М.: Наука, 1986. – 244 с.
Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под ред. В.В. Давыдова. – М.: Педагогика, 1991. – 479 с.
Гордин Л. Ю. Поощрения и наказания в воспитании детей. – М.: Педагогика, 1980. – 239 с.
Григорьев С.И., Демина Л.Д. Психолого-педагогические основы социальной педагогики. – Барнаул, 1996. – 441 с.
Грищук О.О. Оптимізація самостановлення особистості в умовах учбової діяльності (психологічні аспекти) // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. – №7. 19-25.
Дети с отклонениями в развитии: Метод, пособие для педагогов, воспитателей массовых и спец. учреждений и родителей. – М.: ЮНИТИ, 1997. – 362 с.
Дзюбко Л.В. Рання шкільна дезадаптація: обґрунтування гіпотези // Педагогіка і психологія. – 1999. – №1. 111-112.
Дятленко Н. Самоповага формує особистість (психологічні аспекти) // Дошкільна психологія. – 2002. – №4. 18-19.
Емельянов В.П. Преступность несовершеннолетних с психическими аномалиями: Учеб. пособие. – Саратов, 1980. – 563 с.
Жигарев Е.С. Криминологическая характеристика несовершеннолетних и организация их правового воспитания: Учеб, пособие. – М.: Педагогика, 1990. – 561 с.
Заводенко Н. и др. Школьная дезадаптация: психологическое и нейропсихологическое исследование // Вопросы психологии. – 1999. – №4. 21-28.
Загвязинский В.И. Методология и методика социально-педагогического исследования. – М.: Просвещение, 1995. – 241 с.
Запобігання відхиленням у поведінці школярів / Б.С. Кобзар, Є.І. Пєтухов, І.О. Литвинов та ін.; За ред. Б.С. Кобзаря, Є.І. Пєтухова. – К.: Вища шк., 1992. – 143 с.
Кащинська Л.Л. Виховний процес у сучасній школі. – Рівне, 1997.
Максимова Н. Ю. Виховна