однією з сторін явища мінливості, яке властиве як людині, так і навколишньому світу. Мінливість в соціальній сфері завжди пов'язана з діяльністю і виражається в поведінці людини, яка представляє взаємодію його з навколишнім середовищем, опосередковане зовнішньою і внутрішньою активністю підлітка. Як вже було сказано раніше, поведінка може бути нормальною і з відхиленнями. [15, 112]
Нормальна поведінка підлітка є взаємодія його з мікросоціумом, що адекватно відповідає потребам і можливостям його розвитку і соціалізації. Якщо оточення дитини здатне своєчасно і адекватно реагувати на ті або інші особливості підлітка, то його поведінка завжди (або майже завжди) буде нормальною.
Звідси, поведінка з відхиленнями може бути охарактеризована як взаємодія дитини з мікросоціумом, що порушує її розвиток і соціалізацію внаслідок відсутності адекватного урахування середовищем особливостей його індивідуальності, що виявляється в поведінковою протидією встановленим етичним і правовим суспільним нормам.
Очевидно, що поведінка з відхиленнями є однією з виявів соціальної дезадаптації. Кажучи про дитяче-підліткову дезадаптацію, необхідно уточнити категорії дітей, які схильні до цього процесу:
діти шкільного віку, що не відвідують школу (в нашій країні їх біля 7%);
діти-сироти;
соціальні сироти; дійсність така, що внаслідок обмеженості місць в дитячих будинках, діти місяцями чекають черги для приміщення їх в дитячий будинок, живучи з батьками, позбавленими батьківських прав, не маючи нормальної їжі, одягу, зазнаючи фізичного, психічного, сексуального насильства;
підлітки, що вживають наркотики і токсичні засоби;
підлітки сексуально розбещеної поведінки;
підлітки, що здійснили протиправні дії; за офіційним даними, їх число серед дітей і підлітків росте в два рази швидше, ніж серед дорослих.
Девіації включають в себе девіантну, делінквентну і кримінальну поведінка.
Девіантна поведінка – один з видів поведінки з відхиленнями, пов'язаний з порушенням відповідних віку соціальних норм і правил поведінки, характерних для мікросоціальних відносин (сімейних, шкільних) і малих статевовікових соціальних груп. Тобто цей тип поведінки можна назвати антидисциплінарним. Типовими виявами девіантної поведінки є ситуаційно зумовлені дитячі і підліткові поведінкові реакції, такі як: демонстрація, агресія, виклик, самовільне і систематичне відхилення від навчання або трудової діяльності; систематичні відходи з дому і бродяжництво, пияцтво і алкоголізм дітей і підлітків; рання наркотизація і пов'язані з нею асоціальні дії; антигромадські дії сексуального характеру; спроби суїциду. [24, 92]
Делінквентна поведінка, на відміну від девіантної, характеризується як асоціальні проступки дітей, що повторюються і підлітків, які складаються в певний стійкий стереотип дій, що порушують правові норми, але що не тягнуть за собою карної відповідальності через їх обмежену суспільну небезпеку або недосягнення дитиною віку, з якого починається карна відповідальність.
Виділяються наступні типи делінквентної поведінки:
агресивно-насильна поведінка, що включає образи, побої, підпали, садистські дії, направлені, в основному, проти особистості людини;
корислива поведінка, включаючи дрібні крадіжки, здирство, угін автотранспорту і інше майнове посягання, пов'язані з прагненням отримати матеріальну вигоду;
поширення і продаж наркотиків.
Делінквентна поведінка виражається не тільки у зовнішній, поведінковій стороні, але і у внутрішній, особистісній, коли у підлітка відбувається деформація ціннісної орієнтації, що веде до ослаблення контролю системи внутрішньої регуляції.
Кримінальна поведінка визначається як протиправний вчинок, який по досягненню віку карної відповідальності служить основою для збудження карної справи і кваліфікується по певних статтях карного кодексу. Кримінальній поведі-н-ці, як правило, передують різні форми девіантної і делінквентної поведінки.
Негативні форми девіацій є соціальною патологією: пияцтво і алкоголізм, токсикоманія і наркоманія, проституція, суїцид, правопорушення і злочинність. Вони дезорганізують систему, підривають її основи і наносять значного збитку, насамперед, особистості самого підлітка. [22, 108]
Необхідність в регулюванні поведінки людей завжди буде залишатися актуальною, оскільки існує нерозв'язна суперечність між потребами людини і можливостями їх задоволення. Прагнення до задоволення матеріальних або духовних потреб є тим внутрішнім мотивом, який спонукає людей з недостатньо розвиненою соціальною орієнтацією до вчинків і дій, не відповідних загально-прийнятим нормам поведінки. Також чинниками поведінки, що відхиляється можуть стати психологічна несприйнятливість особистості до встановленим суспільством соціальним нормам або генетична зумовленість відхилення.
У залежності від типу норми, що порушується поведінка з відхиленнями класифікується за наступними характеристиками:
видам злочину (карні, адміністративні) і аморальних вчинків (пияцтво, проституція);
рівню або масштабності відхилення, коли прийнято говорити про індивідуальне або масове відхилення;
внутрішній структурі відхилення, коли відхилення пов'язують з приналеж-ністю до тієї або іншої соціальної групи, статевовіковими особливостями;
орієнтованості відхилення на зовнішнє середовище (сімейні сварки, насильні злочини та ін.) або на самого себе (суїцид, алкоголізм та ін.).
2.2. Вікові особливості підлітків як фактор виникнення девіантної поведінки
Перехідний період, як лакмусовий папір, виявляє всі вади суспільства. Підлітковий вік – самий важкий і складний з різного дитячого віку. Його ще називають перехідним віком, тому що протягом цього періоду відбувається своєрідний перехід від дитинства до дорослості, від незрілості до зрілості, який пронизує всі сторони розвитку підлітка: анатомо-фізіологічна будова, інтелектуальний, етичний розвиток, а також різноманітні види його діяльності.
У підлітковому віці серйозно змінюються умови життя і діяльність підлітка, що, в свою чергу, приводить до перебудови психіки, появи нових форм взаємодії між однолітками. У підлітка міняється суспільний статус, позиція, положення в колективі, йому починають пред'являтися більш серйозні вимоги з боку дорослих.
Пригадаємо деякі відомості з анатомії і фізіології, психології і педагогіки, які характеризують особистість підлітка. Анатомо-фізіологічні особливості підлітка характеризуються нерівномірністю його фізичного розвитку, вдосконаленням м'язового апарату, процесом окостеніння скелета. Для підлітка характерна невідповідність в розвитку сердечно-судинної системи, коли серце збільшується в об'ємі, внаслідок чого починає працювати більш могутньо, а діаметр кровоносних судин відстає в розвитку, що приводить до деяких тимчасових розладів кровообігу і т. д. У підлітків