У підлітковому віці у дитини виявляється потреба в пізнанні самої себе. Відповідь на питання "Хто я?" часто мучить підлітка. Він виявляє цікавість до самого себе, у нього формуються власні погляди і думки; з'являються власні оцінки тих або інших подій і фактів; він намагається оцінити свої можливості і вчинки, зіставляючи себе з однолітками і їх діями.

У цьому віці відбувається тимчасове психологічне віддалення підлітка від сім'ї і школи, їх значення в становленні особистості підлітка знижується, тоді як вплив однолітків посилюється. Часто він стоїть перед вибором між офіційним колективом і неформальною групою спілкування. Перевага підлітка віддається тому середовищу і групі, в якій він відчуває себе комфортно, де відносяться до нього з повагою. Це може бути і спортивна секція, і технічний гурток, а може бути і підвал будинку, де збираються підлітки, спілкуються, курять, випивають та ін.

Як правило, в цьому віці у підлітків виникають проблеми з дорослими, зокрема з батьками. Батьки продовжують дивитися на свою дитину як на маленьку, а він намагається виритися з цієї опіки. Тому взаємовідносини з дорослими звичайно характеризуються підвищеною конфліктністю, посилюється критичність по відношенню до думок дорослих, але при цьому стає більш значущим думка однолітків. Змінюється характер відносин зі старшими: з позиції підкорення підліток намагається перейти в позицію рівності. Одночасно змінюється і характер взаємовідносин з однолітками, з'являється потреба в спілкуванні з метою самоствердження, що в несприятливих умовах може привести до різних форм поведінки, що відхиляється; підвищений інтерес до питань інтимного життя людини, що може приводити до асоціальних порушень сексуального життя підлітка.

У підлітка формується почуття дорослості, яке виявляється через прагнення до незалежності і самостійності, протест проти бажання дорослих "повчити" його. Підліток в цьому віці нерідко вибирає для себе кумира (героя фільму, сильного дорослого, героя передачі, видатного спортсмена та ін.), якому він намагається наслідувати: його зовнішньому вигляду, манері поведінки. Зовнішність для підлітка має дуже велике значення. Незвичайна зачіска, сережка, а то дві і три у вухах, рвані джинси, яскрава косметика і інші атрибути дають підлітку можливість відокремити себе від інших, затвердитися в групі дітей.

Все це відбувається на фоні зміни емоційно-вольової сфери. У підлітка виявляється емоційно виражене прагнення пізнання навколишньої дійсності, прагнення до спілкування з однолітками, потреба в дружбі на основі спільних інтересів і захоплень. У підлітка формуються уміння самовладання, самоуправління своїми думками і вчинками, розвиваються наполегливість, завзятість, витримка, терпіння, витривалість і інші вольові якості.

Значно змінюються інтереси підлітка в порівнянні з дитиною молодшого віку. Нарівні з допитливістю і прагненням до творчої діяльності, для нього характерна розкиданість і нестійкість інтересів.

Таким чином, можна виділити характерні особливості підліткового віку: емоційна незрілість, недостатньо розвинене уміння контролювати власну поведінку, розміряти бажання і можливості в задоволенні своїх потреб, підвищену сугестивність, бажання самоутвердиться і стати дорослим.

Підліток – це ще недостатньо зріла і недостатньо соціально змужніла людина, це особистість, що знаходиться на особливій стадії формування її найважливіших рис і якостей. Стадія ця прикордонна між дитинством і дорослістю. Особистість ще недостатньо розвинена, щоб вважатися дорослою, і в той же час настільки розвинена, що в стані свідомо вступити у відносини з навколишніми і слідувати в своїх вчинках і діях вимогам суспільних норм і правил.

Підліток здатний ухвалювати продумані рішення, здійснювати розумні вчинки і нести за них етичну і правову відповідальність. Потрібно особливо виділити, що підліток – особа, що вступила в період правової відповідальності за свої дії і вчинки. І хоч закон, враховуючи особливості соціально-психологічного розвитку неповнолітніх, встановлює для нього обмежену відповідальність, можна вважати старший підлітковий і юнацький вік як такий, що характеризується особистісною відповідальністю.

2.3. Причини виникнення девіантної поведінки у підлітків

Становлення людини не протікає без складностей і протиріч. Чим багатше і різнобічніше особистість, тим сутужніше шлях її розвитку. У пошуках себе, сумнівах і помилках, у подоланні того, що ще вчора здавалося досягненням, а сьогодні уже вимагає корекції, в умінні конструктивно виходити з кожного нового кризового стану і полягає нормальний шлях психічного розвитку людини.

Щоб допомогти підростаючій людині перебороти виникаючі відхилення в поводженні і розвитку, потрібно враховувати, на якому віковому етапі знаходиться дитина, яку сходинку свого життєвого шляху вона зараз переборює, у чому типові складності того чи іншого віку. Це не виходить, що поява брутальності, наприклад, можна виправдати специфікою підліткового етапу розвитку і пасивно чекати, коли дане негативне явище зникне. Нерідко доводиться чути: "Нічого, він переросте, усе саме собою улагодиться". Така заспокійлива пасивність може привести до формування ряду стійких шкідливих звичок. [26, 45]

Визначені вікові й індивідуальні особливості дисгармонійного розвитку школяра нерідко виявляються причиною його важковиховуваності. Необхідно в процесі становлення індивідуальності вчасно переборювати виникаючі психологічні труднощі, шукати правильний підхід до кожної дитини, усувати фактори, що негативно впливають на його розвиток, враховувати статево-вікові, індивідуально-типологічні особливості, розуміти протиріччя, що він сам не в силах визначити.

Насамперед варто звернути увагу на динаміку вікових змін психічного розвитку школяра.

Шкільне дитинство починається з критичного, чи переломного, періоду, що традиційно називають кризою семи років. Перехід до навчання із шести