педагогічна вимога, громадська думка, довір'я, привчання, тренування, створення виховних ситуацій, прогнозування. * 3. Методи стимулювання діяльності і поведінки: гра, змагання, заохочення, покарання.
4. Методи самовиховання: самопізнання, самооцінювання, саморегуляція.
Використання їх забезпечує формування в учнів практичних умінь і навичок самовиховання як найвищої форми виховання і подальшого самовдосконалення. Вони враховують демократичні засади виховання, необхідність активної участі дітей у виховному процесі.
Висновки
Отже, виховання цілеспрямовано впливає на розвиток особистості, воно постає, як свідома, підпорядкована певній меті діяльність, результати якої мають передбачуваний характер. Виховання сприяє:
1. Розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних здібностей, набуттю нових рис і якостей, що формуються впродовж життя людини.
2. Розвитку умінь переборення внутрішніх суперечностей відповідно до особливостей суспільного розвитку.
3. Психічному розвитку людини.
4. Інтелектуальному, творчому розвитку особистості.
5. Розвитку здатності до спілкування з оточуючими, завдяки чому дитина вчиться, набуває навиків розуміння інших людей, а завдяки цьому і себе.
6. Розвитку потреб людини.
7. Розвитку особистості, яка постійно вдосконалюється, будучи не лише об'єктом, а й суб'єктом виховного процесу.
Література
Волкова Н. Педагогіка. – К., 2001.
Карпенчук С. Теорія і методика виховання. – К., 1997.
Фіцула І. Педагогіка. – К., 2000.