в цьому напрямі.
Радість, її чекання повинні проймати життя дитини. Особлива роль в індивідуальній особистісній підтримці приділяється створенню ситуацій успіху. Успіх передбачає не стільки удачу або щасливий випадок, скільки результативність у досягненні наміченого, а також пов'язане з ним суспільне визнання отриманого результату. Переживання, що супроводжують досягнення успіху, стимулюють не тільки самопочуття і задоволення собою, а впливають на подальший розвиток, визначають його темпи, спрямованість, соціальну активність особистості.
На нашу думку, без відчуття успіху в учнів пропадає інтерес до школи і навчальних занять, але досягненню успіху в різноманітних видах діяльності заважають обставини, з-поміж яких виділяють помилки знань, умінь, життєвого досвіду, психологічні і фізіологічні особливості розвитку, слабку саморегуляцію й ін. Педагогічно виправдане створення для учнів ситуації успіху передбачає використання спеціальних прийомів індивідуально-особистісної підтримки. У їх різноманітті найпоширенішими є:
1. Еврика. Передбачає створення умов, за яких учень, виконуючи навчальне завдання, несподівано для себе доходить висновку, який розкриває раніше йому невідомі можливості. Отриманий результат повинен бути новий, цікавий, оригінальний, відкривати нові перспективи пізнання. Завдання вчителя помітити це глибинне особистісне "відкриття", підтримати учня і поставити перед ним нові завдання, надихнути на їх вирішення.
2. Навмисна помилка, або "Допоможи мені". Передбачає використання вчителем навмисно зроблених помилок з метою привернути увагу учнів, звернення до них за допомогою, що пробуджує почуття гідності (знайшов помилку вчителя), стимулює бажання вчитися [20].
Ігри можуть бути різноманітними.
Диспут (від лат. dispute – досліджую, сперечаюсь) – публічна суперечка на наукову чи суспільне важливу тему та навчальна дискусія (від лат. discussio – розгляд, дослідження) – суперечка, обговорення певного питання. Базується на обміні думками між учнями, вчителями й учнями, що вчить їх мислити самостійно, сприяє розвитку аналітичних навичок.
Навчає мислити самостійно, розвиває здатність до виваженої аргументації та поважання думки інших. Розрізняють види дискусій:
дискусія, що виникає під час вирішення певної проблеми класом або групою учнів;
дискусія, скерована на формування моральних та ідейних переконань;
дискусія, метою якої є обґрунтування наукових положень, що вимагають попередньої підготовки учнів за першоджерелами.
Дискусії завжди передує коротке вступне слово вчителя або учня (керівника дискусії).
Для того, щоб дискусія забезпечила очікувані результати, необхідно дотримуватися таких основних вимог:
всі учасники дискусії мають бути підготовленими до неї;
кожен її учасник повинен мати чіткі тези своєї пропозиції, точну постановку задач, а не реферат, читання якого – марна трата часу;
можна практикувати "розминку" з метою залучення до дискусії всіх учнів;
дискусія має бути спрямована на з'ясування проблеми, а не на "змагання" її учасників;
протилежні точки зору не повинні нівелюватися (саме їх наявність просуває дискусію уперед);
дискусійні зауваження мають бути зрозумілими;
якщо дискусія видалася жвавою, керівникові слід утримуватися від власного виступу.
Бажано щоб всі учасники дискусії (найдоцільніше – 10-15 учнів) були почергово її керівниками, які традиційно готуються до дискусії ґрунтовніше, ніж інші.
Серед різноманітних форм дискусій найпоширенішими є:
"круглий стіл" – бесіда, в якій беруть участь 5-6 учнів, котрі обмінюються думками як між собою, так і з аудиторією (рештою класу);
засідання експертної групи ("панельна дискусія"), В якій беруть участь 4-6 учнів разом з обраним головою;
спочатку група обговорює певну проблему, потім пропонує свою позицію всьому класу у формі повідомлення або доповіді;
форум – обговорення, в якому експертна група обмінюється думками з аудиторією (класом);
симпозіум – обговорення, у процесі якого учасники виступають з повідомленнями, представляючи власну позицію, відповідають на запитання класу.
дебати – обговорення, побудоване на основі заздалегідь запланованих виступів учасників, які представляють дві команди-суперниці; після виступів команди відповідають на запитання, вислуховують спростування своїх аргументів тощо;
судове засідання – обговорення, що імітує судовий розгляд справи.
Диспути й дискусії створюють оптимальні умови для збагачення учнів навчальною інформацією, у запобіганні можливих помилкових тлумачень, вчать аргументувати, доводити, обстоювати власну думку, критично ставитись до чужих і власних суджень, сприяють створенню атмосфери доброзичливості, поваги до думок інших.
2.2. Практика застосування лінгвістичних ігор на уроках мови в 6-му класі
Ми хочемо запропонувати до вашої уваги, як один із можливих варіантів інноваційного підходу, нетрадиційний урок у формі колективної лінгвістичної гри.
На цьому уроці буде збережена триєдина мета навчання, бо гра дозволить: легко і швидко повторити і закріпити пройдений матеріал; розвивати швидке логічне мислення; виховувати в дусі колективізму.
2.2.1. Значення колективізму в сучасних школах
Зупинимось на значенні колективізму в сучасних школах. На даному етапі розвитку освіти чомусь цей аспект виховання замовчується. В зв'язку з тим, що часи побудови розвинутого соціалізму минули, а освіта в Україні орієнтується на Західну Європу та Америку, виховання колективом стало непопулярним, на зміну йому прийшло індивідуальне, за допомогою тестів, модулів і т.п. Ми не заперечуємо важливість останнього, але хочемо порадити – не треба відкидати один підхід і вважати кращим інший, треба знаходити їх діалектичну єдність. Тільки поєднання і урізноманітнення форм навчання дасть можливість виховати всебічно розвинуту особистість. Психолог Л.С.Виговський сказав так: "Поведінка людини – продукт розвитку більш широкої системи, чим тільки система його індивідуальних функцій, а саме, системи соціальних зв'язків і відносин, колективних форм поведінки і соціальної співпраці" [6].
Цікаве визначення колективу дали вихованці комуни ім. Ф. Дзержинського, якою керував Антон Семенович Макаренко: "Колектив – це група взаємодіючих індивідів, сукупно реагуючих на те чи інше подразнення" [10, 598]. Наша колективна гра полягає в тому, щоб клас організувати у команди, і щоб у кожній з них з'явився маленький колектив із девізом: "Один – за всіх, всі – за одного". В такій атмосфері урок буде проходити насичено і продуктивно.
Дуже слушно