Курсова робота

Визначення-виховного потенціалу родини крізь призму ролі родинного виховання у становленні особистості.

ПЛАН

Вступ

Відомі вітчизняні педагоги, письменники, народна мудрість про виховний потенціал української родини.

Мета, завдання, зміст та основні напрями родинного виховання.

Родинні виховні заходи як форми виховання педагогічної культури батьків.

Висновок

Література

ВСТУП

Виховання покоління, на долю якого ляже складне завдання розбудови но-вої незалежної, демократичної Україні, потребує оновлення широкого спектра проблем, пов’язаних з формуванням світоглядних орієнтацій особистості, розвитком її свідомості, самостійності, активності. А тому система освіти і ви-ховання на всіх її ступенях має ставити за мету формування особистості, яка усвідомлює свою належність до роду, етносу, краю, держави, особистості здорової і багатої фізично і духовно.

В “Концепції національного виховання” одним із провідних напрямів ви-ступає родинне виховання: "Родинне національне виховання-природне, провідне виховання; батьки – головні вихователі протягом усього життя Дитини". І далі вказується пріоритетність цінностей родинного виховання: "Родинне виховання - перша природна, постійно діюча і найголовніша ланка національного виховання. В попередні десятиліття родинне виховання було занедбане і тра-ктувалося багато в чому не хибних моральний, ідейних засадах, В епоху наці-онального відродження батьки залучають дітей до традицій, звичаїв, реалізу-ють у вихованні ідеї і засоби етнопедагогіки.

Мати і батько є - головними, природними вихователями. Святий обов’язок батьків. переданий їм у спадок від дідів і прадідів, - бути національне свідомими, палкими патріотами і стійкими громадянами України.

Родина плекає моральне-ідейні, духовні цінності, пов’язані з базовими поняттями - рід родичі, родовід, родина людинознавство, народ.

Від роду до народу, від родини до нації - такий природний шлях розвитку кожної дитині, який реалізує сім’я”.

У період відродження національної освіти виховання важливого значен-ня набуло родинно-сімейне виховання. Без залучення до активної участі у виховні роботі не лише батьків, а й інших членів родини дітей, практично не можливе розв’язання проблемі національного виховання, формування патрі-отичних почуттів молодого покоління нашої держави. У Державній національній програмі “Освіта. ХХІ століття” підкреслюється: “В основу національного виховання мають бути покладені принципи єдності сім’ї і школи, наступнос-ті і єдності поколінь. Школа має продовжувати родинно-сімейне виховання, працювати в тісному контакті з батьками налагоджувати взаємозв’язок між школою і родиною, бо це - основа, передумова підвищення активності навмання та виховання".

Система родинно-сімейного виховання настільки важлива в житті кожної людини в планетарному відношенні, що Генеральна Асамблея ООН, оголосивши 1994 рік Міжнародним роком сім’ї, визначила спільну для всіх країн тому співробітництва "Всі ми - одна родина" яка своїм змістом і суттю відображає взаємозв’язок основного осередку суспільства і вселюдської родини. Генеральна Асамблея ООН постановила, що “ починаючи з 1994 року, 15 травня щорі-чно буде відзначатися Міжнародний день родини", підкресливши ним величезне значення сім’ї і родини у фізичному і духовному становленні особистос-ті і суспільства.

Родина є основою держави. Родина, рід, родовід, народ - поняття, що розкри-вають моральну й духовну сутність, природну послідовність основних етанів формування людини як особистості: від роду до народу до нації - такий приро-дний шлях розвитку кожної дитини, формування її національної свідомості, й громадянської зрілості.

Родинне виховання-перша природна і постійно дівча ланка виховання, без докорінного поліпшення змісту якої не можна домогтися певних змін у по-дальшому громадянському вихованні підростаючих поколінь. У сім’ї закладається основа, особистості, їх мораль самобутність національного світовід-чуття і світорозуміння.

Родинне виховання - це перевірений віками досвід національного виховання в сім’ї, є джерелом формування світогляду, трудової підготовки, фізич-ного змужніння, глибоких людських почуттів, любові до катері і батька, бабу-сі і дідуся, роду і народу, пошани рідної мови, історії, культури.

Тому метою даної роботи є визначення-виховного потенціалу родини крізь призму ролі родинного виховання у становленні особистості.

І. ВІДОМІ ВІТЧИЗНЯНІ ПЕДАГОГИ, ПИСЬМЕННИКИ, НАРОДНА МУДРІСТЬ ПРО ВИХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНСЬКОЇ РОДИНИ

З давніх-давен серед українців виник і утвердився погляд на сім’ю і родину як на святиню, а на виховання дітей – як на святий обов’язок батьків. Тому ніякого перебільшення не буде, якщо сказати, що поруч з божественним культом землі, води, хліба, в свідомості нашого народу віками живе культ рду, сім’ї, що успадковується з покоління в покоління:

Сім’я, що значить це, то кожен знає,

Хто зріс в сім’ї, і хто сім’ю сам має.

І хоч як не приховуй, не таї

Залежить наше щастя від сім’ї.

Відомо, що сім’я – природне і найбільш стійке формування людського суспільства, яка акумулює ва собі всі найважливіші його ознаки. Сім’я завжди була найкращим колективним вихователем, носієм найвищих національних ідеалів. Для прикладу деякі золоті перлини народного мудрості, в яких закарбовано погляд попередніх поколінь, поціновано значення сім’ї у житті суспільства: “Яка вода, такий млин, який батько, такий син”, “Які мамка й татко, таке й дитятко”, “якого народила пенька, такого приймає й земелька”.

Родина – то той вузол, яким сполучаються люди у суспільстві. То найбільша вихователька підростаючих поколінь. Адже саме в родині під керівництвом батьків та інших родичів дитина пізнає світ, що її оточує, тут проходить її громадянське становлення. Формується світогляд, естетичні смаки, мораль. Відношення до праці. Вказуючи на винятково важливу роль родини у становленні особистості, відомий американський психолог Франц Александер писав: “Антропологія доказала, що типові для народу риси характеру виводяться з аналогічних способів поведінки в родинному житті, які панують в даній культурі. Те, що німця робить німцем. Американця – американцем. Японця – японцем. Це складний вплив тих, рис, які відрізняють японську, американську і німецьку родини”. Нам залишається тільки доповнити, що те, що