Принципи виховання набувають реальної дієвості, коли вони виступають стратегічною основою тої чи іншого виховного методу. Останній має доцільно синтезувати, окрім даних принципів, й закономірності тактичного рівня, тобто вимоги до побудови науково обґрунтованої виховної дії як компоненту методу виховання. До цих вимог віднесемо такі:

ВИМОГА 1. Усвідомленість дій вихователя.

У виховному процесі має панувати розумна, наукова доцільність. Будь- яка невмотивована (необгрунтована) виховна дія має характер випадковості, відбувається під впливом почуттів і тому, звичайно, психологічно груба. Важливо, щоб і вихованець ясно розумів доцільність дій вихователя. Всі його дії мусять пропонуватися у такій формі, щоб могли бути повністю і чітко виправданими у власній свідомості індивіда. У вихованця має сформуватися розуміння того, що він виконує вимогу вихователя перш за все з переконання в її необхідності, а не тільки через повагу до нього.

ВИМОГА 2. Дозованість моральних приписів.

Багаточисельність моральних приписів, які вихователь ставить перед вихованцем, не сприяє оволодінню ними. Індивіду психологічно важко здійснювати внутрішню діяльність з об'єктами, набір яких перевищує можливості її оперативної пам'яті, уваги, операційних резервів мислення. Тому доцільніше ставити перед вихованцем таку кількість моральних приписів, яку можна вважати абсолютно необхідною. Педагогічне правило у цьому зв'язку має бути таким: створюйте лише небагато вимог, але слідкуйте, щоб вони виконувалися. Після оволодіння і закріплення тієї чи іншої вимоги в моральній поведінці вихованця можна додавати нову вимогу.

ВИМОГА 3. Використання вчинково спрямованої виховної дії.

Великими морально розвивальними можливостями володіє виховна дія, змістом якої виступає вчинок суб'єкта. Педагог повинен постійно організовувати спільну діяльність, спрямовану на зміст вчинку суб'єкта як позитивного, так і негативного. У дискусії, що неодмінно виникає з цього приводу, з’ясовуються всі можливі наслідки того чи іншого вчинку вихованця і для нього, і для його найближчого оточення. Суттєвим моментом при цьому є з’ясування внутрішніх причин індивіда, які спонукали його до даного вчинку. Це вже є зверненням до свого особистісного образу Я.

ВИМОГА 4. Врахування у виховній дії спадкової природи вихованця.

Суб'єкт є чистим листом паперу, на якому вихователь може зобразити все, що він вважає за потрібне. Цілий ряд реакцій людини виявляються вродженими. Ці вроджені задатки різні у різних індивідів. І якщо педагог хоче досягти успіху у виховній роботі з особистістю, він мусить досить чутливо прислуховуватися до її основних схильностей і, строго враховувати їх, будувати систему виховних дій.

ВИМОГА 5. Культивування розвивально оптимістичної позиції вихованця.

Виховні дії педагога мають грунтуватися на психологічному законі, згідно з яким переконувати вихованця у тому, що він легко може оволодіти певними моральними якостями, значить змінювати у даному напрямі його моральну систему. Тож педагогові слід з усією силою віри у добрі витоки природи вихованця, з непорушною впевненістю у прояві милосердя і кращих його здібностей, які здолають негативні схильності, обґрунтувати вихованцям, що вони можуть і спроможні робити добро і що вони, напевно, робитимуть його, що вони спроможні на дружбу і справедливість. Тож дати суб'єкту віру в свої сили, в добро — це перше, що мусить зробити вихователь.

ВИМОГА 6. Запобігання міжсуб’єктних ситуацій особистісної подвійності.

Особистісна подвійність — це внутрішній стан «здаватися і бути». Він виникає тоді, коли людина починає здаватися не тією, якою вона насправді є. Найелементарнішим проявом особистісної подвійності є дії удавання.

Виховні дії педагога з огляду на це мають буди відображенням його високоморальної особистісної сутності, де немає місця дводушності та лукавству. Він повинен демонструвати вихованцеві повну і безумовну правдивість. Суб'єкт мусить знати, що його не обманюють і що він сам може не говорити неправду, що він може з певною відвертістю розповідати вихователеві все, що його хвилює, все, що з ним трапилось, навіть поганого.

ВИМОГА 7. Визнання особистості вихованця і недоторканості його особистості.

Виховна дія педагога в рамках цієї вимоги передбачає, по-перше, повагу до людської природи. Річ у тім, що усвідомлення своєї особистості виникає у суб'єкта досить рано. Це усвідомлення вимагає задоволення, яке полягає у можливості виходити із своїх прагнень, а не служити сліпим засобом для якихось чужих цілей. По-друге, вимагає такого ставлення до особистості, яке ідеалізує в ній справжню людину.

З образом людини неодмінно пов'язане визнання її особистості та її недоторканості. За такої виховної позиції виключаються образи і пригнічення вихованця. Виховна дія визнання особистості не сумісна з намаганням впливати на вихованця, орієнтуючись на своє задоволення і зручність. Виховна дія, що орієнтується на особистісну гідність вихованця, повністю розрахована на його моральний розвиток.

Розкритий нами виховний законопростір (закони, принципи, вимоги) має гуманістично соціалізувати особистість у певному віковому періоді її розвитку, допомогти їй у виборі суспільно значущої позиції і повноцінній самореалізації.  

Література

Алексеев В.А. Развитие самосознания на рубеже подросткового и юношеского возрастов. — М., .

Блюмкин В.А. Мир моральних ценностей. — М., .

Гинзбург М.Г. Психологическое содержание личностного самоопределения //Вопросы психологии — 1994. — № . — С.43–52.

Кремень В.Г. Філософія освіти XXI століття //Педагогіка і психологія. — 2003. — №1- С. –16.

Шаминов Р.М. Личность й ее становление в процессе социализации. — Саратов, 2000.