Реферат на тему:

Засоби наочності у процесі навчання географії в школі

Принцип наочності у процесі навчання географії

Принцип наочності є одним з важливим для організації ефективного процесу навчання географії в школі. Адже без чуттєвої основи засвоєні географічні знання будуть формальними. Вони, у кращому випадку, запам’ятаються учнями, але не будуть для них зрозумілими і осмисленими.

“ Слово, - зазначав визначний фізіолог І.П.Павлов, - яке загубило зв’язок із реальними предметами і явищами, що ним позначаються , перестає бути сигналом для суб’єкта, втрачає для нього своє пізнавальне значення”.

Суть принципу наочності полягає у створенні образів, конкретних уявлень, на основі яких будується навчально – пізнавальна діяльність учнів, спрямована на оволодіння системою географічних (уявлень, знань і понять).

Традиційно наочність розглядається у взаємозв’язку з чутливістю, з можливістю спостерігати за предметами і явищами або їх зображеннями, тобто з тими, що сприймається органами чуття дитини. Такий підхід звужує можливості використання наочності у процесі навчання географії.

Для розкриття методики і реалізації принципу наочності у вивченні географії розглянемо психолого – педагогічні закономірності, на яких він повинен базуватися.

Насамперед слід чітко розрізняти чуттєвість ознак та їх наочність.

Чуттєвість ознак об’єкта – це можливість пізнання їх суб’єктом (учнями) безпосереднього сприйняття за допомогою органів чуття.

Потрібно наголосити, що не всі ознаки можуть бути пізнані під час звичайного спостереження. Вони для свого виявлення вимагають певних дій з об’єктами.Тому одні такі ознаки виявляються під час практичних робіт, а інші, особливо властивості, під час проведення дослідів.

Безпосереднє чуттєве сприймання об’єктів навколишнього світу обмежене різними причинами. У зв’язку з цим виникає необхідність в опосередкованому чуттєвому пізнанні. Воно може здійснюватися за допомогою:

а) відповідних приладів, які розширюють можливості відчуття людини ( у географії – це компас, термометр, барометр, гігрометр і т.д.);

б) кінофільмів, відеофільмів, звукозаписів, телепередач, фотографій, картин, які дозволяють сприймати об’єкти, що віддалені у часі і просторі;

в) моделей, що відображають зв’язки й відносини у природі, які органами чуття не сприймаються. (Наприклад: телурій).

Реалізувати принцип наочності у процесі навчання географії – означає створювати нові, доповнювати, збагачувати й розшифровувати існуючі у свідомості учнів чуттєві образи й уявлення об’єктів навколишнього світу шляхом цілеспрямованого безпосереднього і опосередкованого чуттєвого пізнання.

Він втілюється через такі групи засобів:

1. Натуральні об’єкти:

а) природні об’єкти і предмети господарської діяльності, які можна вивчати в умовах класу (колекції, гербарії і т.п.)

б) природні об’єкти і предмети господарської діяльності у навколишньому середовищі, які вивчаються, їх властивостей, зв’язків, відношеннях.

2. Зображення натуральних географічних об’єктів і явищ:

а) об’ємні моделі (моделі форм земної поверхні, господарських об’єктів і т.п.);

б) плоскі ілюстровані посібники (настінні картини, малюнки, фотографії, портрети, діапозитиви, діафільми, кінофільми, відеофільми, комп’ютерні зображення). Засоби навчання цієї групи також сприяють утворенню конкретних уявлень і понять про природні й господарські об’єкти і явища.

3. Опис і відображення предметів і явищ умовними знаками (слова, знаки, цифри):

а) вербальні ( підручники, довідники, зошити з друкованою основою, текстові таблиці);

б) картографічні посібники (настінні карти, настільні і контурні карти, карти-схеми і т. п.)

в) графічні схематичні посібники (структурні схеми, класифікаційні схеми, схеми зв’язків і взаємозв’язків природних і економічних об’єктів і явищ);

г) графічні статистичні посібники ( графіки, діаграми, таблиці).

Засоби навчання цієї групи використовують для формування уявлень, з’ясування змісту і структури об’єктів і явищ, особливостей їх просторово-територіального розміщення, допомагають засвоєнню теоретичних знань.

4. Предмети для відтворення і аналізу явищ природи:

а) прилади для проведення вимірювальних робіт ;

б) прилади для визначення кількісних і якісних показників явищ природи;

в) прилади для картографічних робіт;

г) прилад для відтворення річного і добового руху Землі.

Призначення цієї групи посібників--формування вмінь і навичок користування приладами, фіксації і обробки матеріалів, аналізу явищ.

Дидактичні цілі використання засобів наочності

Вони визначаються загальними дидактичними цілями кожного з етапів процесу навчання. А саме відповідно до етапів вони використовуються так:

І. Постановка мети і завдань уроку:

для створення проблемної ситуації щодо всього змісту теми;

для визначення назви теми і завдань уроку;

для загальної мотивації діяльності учнів.

ІІ. Засвоєння нових знань, умінь і навичок:

для актуалізації опорних знань та вмінь;

для створення проблемної ситуації;

як джерело нових знань, тобто для створення образів і уявлень про об’єкти і явища природи;

як основа осмислення суті поняття: аналіз, порівняння, виділення істотних ознак;

як основа осмислення способу діяльності (дій і послідовності їх виконання);

як основа осмислення внутрішньо поняттєвих і міжпоняттєвих зв’язків і залежностей;

як основа для запам’ятовування і закріплення засвоєних знань;

як основа усвідомлення засвоєних знань і умінь у логічно завершеній частині змісту.

ІІІ. Систематизація і узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок:

ІV. Застосування засвоєних знань та умінь:

V. Перевірка засвоєних знань та умінь:

Таким чином, засоби наочності використовуються для організації навчально – пізнавальної діяльності школярів у процесі вивчення географії. Ця діяльність буває репродуктивна і творча.

Репродуктивна передбачає використання засобів наочності як джерела готової інформації, що здобувається учнями відомими їм способами діяльності під безпосереднім або опосередкованим керівництвом учителя.

У процесі творчої діяльності засоби наочності застосовуються під час пошуку способів розв’язання проблеми і як джерело нових