географічних знань.
Засоби наочності на уроках географії завжди поєднується зі словами вчителя:
Якщо засоби наочності виступають джерелом географічних знань і учні самостійно здобувають знання, працюючи з об’єктом чи його матеріалізованою формою, то слово вчителя спонукає до виконання необхідних дій із засобами наочності та до повідомлення учнями результатів своїх дій;
Коли інформація надходить від учителя. засоби наочності використовуються для ілюстрації, конкретизації або підтвердження окремих положень розповіді про географічні об’єкти чи явища, їх пояснення;
Під час встановлення внутріпоняттєвих чи міжпоняттєвих зв’язків у процесі вивчення географії засоби наочності служать основою для осмислення їх суті. У таких ситуаціях учитель керує розумовою діяльністю школярів.
Із засобами наочності організовується фронтальна, групова (парами) та індивідуальна діяльність учнів. (вимоги до кожної).
Загальні вимоги до методики використання засобів наочності на уроках географії
Застосування засобів наочності не слід перетворювати у самоціль.
Важливими є й інші загальні вимоги до використання засобів наочності на уроках географії. Серед них:
зміст засобу наочності повинен відповідати освітній, розвивальній та виховній цілям. В засобах наочності не повинно бути нічого зайвого. що відволікало б увагу учнів від необхідного;
усі засоби наочності демонструються під час уроку тільки в момент необхідності, а не раніше. Після цього вони можуть залишатися на видних місцях, але у тій послідовності, у якій вивчалися. Надалі вино використовуються для розв’язання інших дидактичних задач і підзадач: усвідомлення, осмислення, запам’ятовування, закріплення і т.д.
якщо засіб наочності не відповідає поставленим цілям і задачам. то на уроці краще ним не користуватися.
Види засобів наочності, які використовуються у процесі навчання географії в школі та методика роботи з ними.
Натуральні засоби наочності . Ця група об’єднує об’єкти неживої і живої природи.
До натуральних об’єктів неживої природи, які вивчаються за програмою географії належать: групи (різні види), корисні копалини, форми рельєфу та ін.
Вони оформляються в тематичні колекції : “Види ґрунтів”, “Горючі корисні копалини”, “Руди”, “Будівельні корисні копалини”, “Магнетичні корисні копалини”, “Метаморфічні корисні копалини”. Цих колекцій потрібно стільки, щоб вистачило для роботи учнів парами під час засвоєння змісту відповідних тем. Також потрібно мати кілька таких колекцій без надписів. Їх використовують для розпізнавання окремих видів корисних копалин і грунтів.
У кабінеті географії повинна бути необхідна кількість окремих зразків названих об’єктів для проведення індивідуальних практичних робіт і дослідів.
Натуральні об’єкти живої природи використовуються у процесі навчання як у живому так і у фіксованому вигляді.
При вивченні різних природних зон окремих областей і районів, розповідаючи про рослинність слід широко використовувати гербарії, живі рослини, що є в географічному кабінеті. Під час роботи з гербарним матеріалом необхідно враховувати те, що він дає далеко не повне уявлення про натуральний об’єкт. Тому доцільно використовувати гербарій у комплексі з іншими засобами наочності (аудіовізуальними, образними)
Образотворчі засоби наочності: об’ємні і плоскі.
До об’ємних належать муляжі – точна копія натурального об’єкта, в якій відображаються не тільки основні, але й другорядні, незначні, зовнішні ознаки (плоди, овочі, технічні рослини). Муляжі використовують як джерело знань, засіб ілюстрації, основа для згадування і запам’ятовування, матеріал для виконання практичних завдань на різних етапах уроку.
До плоских образотворчих засобів наочності належать: навчальні картини, таблиці, фото. Навчальні картини спеціально створені для окремих тем, та репродукції художніх полотен. Особливість картин:
а) на передньому плані чітко, концентровано зображаються основні ознаки предметів і явищ;
б) їхня величина інформативність;
в) мають емоційний вплив, що сприяє підсиленю гостроти сприймання, яскравості і чіткості образів та уявлень, які створюються у свідомості учнів.
За навчальними картинами учні описують географічні об’єкти, відповідно до поставлених цілей; порівнюють їх між собою та з власними спостереженнями; встановлюють зв’язки, складають тематично розповідь за картиною
Навчальні таблиці – це засоби наочності на яких інформація про цілісні об’єкти природи або їх частини подається у певній логічній послідовності з допомогою фрагментарних малюнків, текстів, цифрової інформації.
Навчальні таблиці класифікуються за різними ознаками. За формою передачі інформації вони бувають: художньо оформлені, цифрові, графічні, текстові, комбіновані. За змістом і дидактичною метою вони поділяються на: порівняльні, інструктивні, запитальні, контрольні, довідкові.
Зміст таблиць показує їхнє головне призначення у процесі навчання. Одні з них використовуються для здобування нових знань, інші – як джерело додаткової інформації для уточнення, розширення засвоєних знань, окремі як основа встановлення зв’язків і залежностей, як матеріал для організації практичних робіт, виконання пізнавальних завдань.
Вимоги до використання навчальних таблиць:
демонстраційні таблиці повинні мати відповідні розміри;
об’єкти. зображені на таблицях, повинні бути достатньої величини;
таблиці повинні представляти монографічні зображення, тобто бажано, щоб на них був зображений один об’єкт або однорідні об’єкти, які пов’язані між собою певними зв’язками;
малюнки, тексти, цифровий матеріал слід розмішувати в певній системі дидактичної послідовності, щоб учні могли легко його “прочитати”;
навчальні таблиці не заміняють натуральних об’єктів, а доповнюють їх і використовуються як основа актуалізації уявлень, сформованих під час спостережень за природою.
Навчальні таблиці використовуються на всіх етапах уроку. Крім статичних є динамічні таблиці. Крім демонстраційних, виготовляються невеликі за розміром таблиці, які є роздавальним матеріалом і учні з ним працюють індивідуально.
Моделі як засоби наочності. Моделі розглядаються як матеріальний чи матеріалізований об’єкт або система об’єктів. За засобами побудови вони поділяються на матеріальні та ідеальні.
Матеріальні бувають динамічні (діючі, розбірні) і статичні (недіючі, рельєфні, нерозбірні).
Динамічні дозволяють вивчати як зовнішній, так і внутрішній зміст об’єктів природи.
Статичні використовуються демонстраційно, як джерело нових знань чи для ілюстрацій пояснень учителя. Не менш ефективні вони при узагальненні, закріпленні й перевірці засвоєних знань, умінь і навичок.
Ідеальні моделі:
а) образні – це моделі. що передають