Росії «Положення про єдину трудову школу». Воно передбачало запровадження без-платного і спільного навчання дітей обох статей з вось-ми років; загальноосвітній і політехнічний характер ос-віти, заборону релігійного виховання; запровадження продуктивної праці дітей. Скасовувалися перевідні та випускні іспити, домашні завдання, п’ятибальна система оцінювання знань.
Хоч українська школа й будувалася згідно з прийня-тими на той час єдиними принципами «Про єдність освіт-ньої політики», але система освіта в Україні дещо відріз-нялася. Так, якщо в Росії школа була політехнічною, то в Україні всі навчально-виховні заклади, поєднуючись з виробництвом, уже з першої ланки утворювали єдину сис-тему професійної освіти; у Росії єдина трудова школа бу-ла дев'ятирічною, в Україні — семирічною; у Росії техні-кум був підготовчою ланкою до інституту, а в Україні — інститут і технікум вважалися рівноправними вищими навчальними закладами з тією різницею, що технікум ви-пускав вузьких фахівців-інструкторів, а інститут — висо-кокваліфікованих спеціалістів-практиків; на відміну від російської, українська система вилучала зі своєї схеми університети, перетворивши їх у 1920 р. на інститути народ-ної освіти; підготовку вчених в Україні здійснювали акаде-мії та різні інститути теоретичного знання. З погляду наукової педагогіки, українська система освіти стояла нижче від російської. Ці відмінності свідчили про певну незалежність української освітньої політики, вони зберег-лися до 1930 р.
Використана література:
Педагогіка. Підручник. – К., 2001.
Субтельний О. Історія України. – Львів, 1994.