Методи навчання, методична система вчителя є способами роботи не тільки вчителі, але і, одночасно, що вчаться. Будь-який метод тільки тоді активний, коли об’єднує в активній взаємодії обидві сторони, сприяє перетворенню методичної системи вчителя в способи пізнавальної діяльності вчаться. Для цього необхідне усвідомлення що вчаться кожного методу роботи, його сильних і слабих сторін, оволодіння уміннями і навиками учбової праці. Група методів навчання по своєму єству відповідають основним етапам учбового пізнання. Це методи, що забезпечують первинне сприйняття учбового матеріалу, методи, направлені на засвоєння знань, методи практичної діяльності і творчого застосування знань, методи зворотного зв’язку, діагностики, перевірки засвоєння знань школярами і корекції процесу навчання.

Процес навчання немислимий без такого елемента, як організаційні форми. Форма навчання є обмеженою за часом і організаційну в просторі пізнавальну спільну діяльність вчителів і що вчаться. Провідна форма навчання – урок. Супутні форми багатоманітні: лабораторно-практичні заняття, семінар, лекція, індивідуальне і групове навчання, кружок. Кожна форма придбаває конкретну структуру, специфічні риси і особливості залежно від змісту учбової роботи і віку вчаться. Форма навчання в педагогічній практиці нерідко приходить в суперечність із змістом. Різноманітний учбовий матеріал, залежно від його особливостей, вимагає гнучких, рухомих форм організації пізнання.

Органічним елементом структури процесу навчання є самостійна позаурочна (домашня, бібліотечна, гурткова) робота вчаться по засвоєнню обов’язкової і вільно одержуваної інформації, по самоосвіті. Це одна з форм навчання, яка придбала сьогодні велике самостійне значення. Її функцією не є відшкодування недоліків в роботі вчителя, задача якого в забезпечення доброї якості засвоєння знань, умінь і навиків що вчаться. Самостійні заняття необхідні як вирішальний засіб закріплення умінь і навиків, інтенсивного розвитку розумових сил, морального самоутвердження. В сучасних умовах необхідно перемикати дітей від механічного повторення параграфів підручника на самостійний пошук додаткової інформації, її свідому переробку і критичну оцінку. Як форми і методи самостійної позаучбової діяльності використовуються: виконання домашніх завдань, самостійна робота в бібліотеці, конспектування, ведення щоденників, обмін інформацією (бесіда) з товаришами. Самостійна позаурочна робота школярів сприяє вирішенню протиріч між обмеженістю змісту шкільної освіти, консервативністю його форм і динамічним потоком вільної інформації, рухомими формами її передачі і засвоєння.

Важливе місце в структурі процесу навчання займає такий елемент пізнання, як практичне застосування знань, умінь і навиків в продуктивній, суспільно корисній праці. В суспільному житті. Йдеться не тільки про практичні заняття, а перш за все про реальну, суспільно значущу працю школярів у сфері виробництва, який вимагає особливої уваги до політехнічної спрямованості знань. Цей елемент процесу синтезує в собі всі інші, дає можливість перевірити якість результатів навчання життєвою суспільною практикою. За допомогою суспільної практики досягається дозвіл суперечності між школою і життям, між змістом, формами, методами навчання і вимогами суспільства, економіки, культури, науково-технічного прогресу. Цей елемент процесу пізнання є тією системообразуючою ланкою, яка обмежена об’єднує, зв’язує навчання і життя. Завдяки ньому дитяча особа, що розвивається, переходить з світу дитинства до стану дорослої, з школи в життя.

Завершальним елементом структури процесу навчання є педагогічна діагностика. Вона забезпечується сукупністю спеціальних методів, способів і прийомів, направлених на виявлення якості знань, умінь і навиків вчаться, на отримання зворотної інформації про ефективність його повчальної взаємодії з школярами. Діагностика дозволяє педагогу вносити корективи в учбовий процес: змінювати форми навчання, вводити нові методи, своєчасно підтягати відстаючих і забезпечувати можливості просуватися вперед успішним. Серед методів діагностики – індивідуальний і фронтальний усний опит, багатоманітні самостійні письмові роботи, практичні завдання відтворюючого і творчого характеру. Своєчасна і правильна педагогічна діагностика виключає формалізм в роботі вчителя, допомагає йому разом з дітьми більш точно визначити їх здібності і дарування, робити вибір в диференційованому навчанні.

Структура процесу навчання.

Висновок.

Одним з двох головних процесів, що становлять цілісний педагогічний процес, є процес навчання (учбовий процес).

Сучасна дидактика підкреслює, що задачі учбового процесу не можна зводити лише до формування знань, умінь і навиків. Навчання комплексно впливає на особу, не дивлячись на те що освітня функція понад усе специфічна для цього процесу. Помітимо, що грані між освітою, вихованням і розвитком в їх вузькому значенні вельми відносні і деякі аспекти їх взаємно перехрещуються.

Всі функції навчання не можна уявляти собі як паралельно здійснювані, не перехрещуються лінії в потоці впливів учбового процесу. Всі вони знаходяться в зв’язках, що складно переплітаються: одна передує іншій, є її причиною, інша є її слідством, але і одночасно умовою активізації першопричини.

Основні функції навчання реалізуються на практиці, по-перше, комплексом задач уроку, що включають задачі освіти, виховання і розвитку школярів; по-друге, таким змістом діяльності вчителя і школярів, який би забезпечив реалізацію всіх трьох видів задач з урахуванням того, що на кожному етапі уроку якісь з них розв’язуватимуться в більшому або меншому ступені; по-третє, єдність цих функцій здійснюються поєднанням різноманітних методів, форм і засобів навчання; по-четверте, в процесі контролю і самоконтролю за ходом навчання і при аналізі його результатів одночасно оцінюється хід здійснюється всіх функцій, а не однієї з них.

Аналогічно функціям елементи учбового процесу треба розглядати в закономірному взаємозв’язку. Мета навчання визначає його зміст. Мета і зміст навчання вимагають певних методів, засобів і форм стимулювання і організації навчання. По ходу навчання необхідний поточний контроль і регулювання процесу. Нарешті, всі компоненти процесу навчання