Теорія і практика опіки над дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку у Галичині в кінці ХІХ – на початку ХХ ст..

Зміст роботи

Вступ

Розділ І Соціально-політичні та соціальнокультурні передумови розвитку теорії та практики суспільної опіки дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Історико-педагогічні аспекти становлення опіки над дітьми в контексті європейських культурних традицій

Суспільно-політичні та соціокультурні чинники виникнення сирітства, бездоглядності та безпритульності українських дітей (кінець ХІХ – початок ХХ ст., західноукраїнські землі).

Висновки до розділу І.

Розділ ІІ теоретичні аспекти становлення опікунської педагогіки щодо дітей дошкільного і молодшого шкільного віку в Галичині у кінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Педагогічна преса про форми, методи і засоби опіки дітей дошкільного віку.

Правові та соціально-педагогічні аспекти опіки природних і суспільних сиріт, а також малозабезпечених дітей молодшого шкільного віку в умовах народної школи та позашкільного середовища.

Висновки до розділу ІІ.

Розділ ІІІ. Практична опікунська діяльність культурно-освітніх товариств, релігійних організацій.

Загальна характеристика соціально-педагогічної роботи представників чернечих чинів у захоронках, сиротинцях, народних школах, які утримувалися Церквою.

Внесок українських культурно-освітніх товариству соціальну опіку та підтримку малозабезпечених і сирітських дітей.

Висновки до розділу ІІІ.

Висновки

Список використаних джерел

Додатки.

Актуальність дослідження.

Вступ.

Соціальні і політичні зміни, що відбуваються в Україні, зумовлюють розвиток безпритульності, бездоглядності, сирітства. В Україні існує нагальна потреба реформувати системи виховання з урахуванням нинішніх тенденцій розвитку суспільства. На це вказується у державних національних програмах “Освіта (Україна ХХІ століття)”, “Діти України”, з метою захисту дітей від негативних впливів.

Опіка над дітьми (безпритульними, беззахисними, сиротами) в Галичині завжди була однією з найважливіших функцій суспільства. Як стверджують історики педагогіки, культурі українців завжди були притаманні традиції гуманного, бережливого ставлення до немічних і обездолених людей, а особливо до дітей, як найбільш беззахисних серед них.

У кінці ХІХ – на початку ХХ століття в Галичині утворилася надзвичайно складна політична та соціально-економічна ситуація, що негативно позначилося на становленні освітніх закладів, а також сприяла поповненню армії безпритульних, бездомних і сиріт. Подібна ситуація склалася і сьогодні, що актуалізує тему нашого дослідження, оскільки в світі в цілому надзвичайно гострою залишається проблема безпритульних і дітей-сиріт: безробіття, воєнні конфлікти, епідемії зумовлюють їх появу. Аналіз досягнень і подолання безпритульності, бездоглядності, недоїдання, неосвіченості дітей в кінці ХІХ – на початку ХХ століття допомогли уникнути помилок у розвґязанні цієї проблеми і сприяти створенню наукової картини перебігу підходів до практики опіки і виховання даного контингенту дітей.

Проблема дитячої безпритульності, бездоглядності, сирітства досліджуваного періоду постійно висвітлювалася на сторінках журналів і газет “Шлях освіти і виховання”, “Діло”, “Рідна школа”, “Життя і знання”, “Учительське слово”, “Учитель”, “Українській дитині”. Кількість статей була значною, але вони носили фрагментарно-описовий характер.

Аналіз соціального, психологічного, правового та педагогічного контекстів дитячої безпритульності, бездоглядності, сирітства зроблено в процесі детального вивчення праць А.С.Макаровича, П.П.Блонського, Л.В.Василевського, Л.С.Виготського.

Окремі аспекти теми висвітлені у ряді дисертаційних досліджень. С.С.Коваленко у своїх наукових пошуках омновну увагу приділяє творенню дитячих будинків. Питання голоду 1921-1923 років і його наслідку – безпритульності, сирітства в історичному аспекті розглядають І.І. ??? , Б.Б.Драмарецький та інші.

Оскільки проблема опіки і виховання безпритульних, бездоглядних і сиріт недостатньо вивчена вітчизняними вченими, основним джерелом досліджень стали публікації у педагогічних періодичних виданнях кінця ХІХ—початку ХХ століття, архівні документи, збірники документів, а також праці сучасників – монографії, брошури, наукові статті ??? . разом з тим, питанням опіки та піклування з боку держави,громадянських та релігійних організацій українських дітей у Галичині в кінці ХІХ – на початку ХХ століття приділялося все ще недостатньо уваги.

Отже, недостатність спеціальних історико-педагогічних досліджень, присвґячених психолого-педагогічним, соціальним особливостями безпритульних, дітей-сиріт у згаданий період, навчальній і виховній роботі в установах охорони дитинства та виявленню закономірностей і тенденцій розвитку бездоглядності, безпритульності і сирітства зумовили вибір дано магістерської роботи: “Теорія і практика опіки над дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку у Галичині в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.”

Мета дослідження полягає в розкритті основних тенденцій і закономірностей процесу опіки і виховання безпритульних, бездомних і дітей-сиріт кінця ХІХ – початку ХХ століття та обґрунтуванні доцільності використання позитивного досвіду в сучасній практиці.

У процесі дослідження розвґязувалися такі завдання:

висвітлення та охарактеризування соціальних умов та причин, умов, стану та наслідків дитячої безпритульності, бездоглядності, сирітства кінця ХІХ початку ХХ століття.

визначення теоретико-методологічних та психолого-педагогічних особливостей здійснення цілеспрямованої освіти і виховання бездоглядних дітей, впливу опіки та виховання на зростаючу особистість і зґясування основних напрямів діяльності державних та громадських організацій Галичини у боротьбі з дитячою безпритульністю;

висвітлення основних шляхів, форм і засобів опіки і виховання дітей ( безпритульних, бездоглядних і дітей-сиріт) в кінці ХІХ – на початку ХХ століття.

Обґєкт дослідження -- дитяча безпритульність, бездоглядність, сирітство як соціально-педагогічне явище.

Предмет дослідження – опіка і виховання дітей дошкільного і молодшого шкільного віку (бездоглядних, безпритульних, сиріт) в Галичині кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Для досягнення мети і розвґязання завдань дослідження нами використано комплекс науково-педагогічних і загальнонаукових методів, а саме:

метод вивчення документальних джерел (аналіз архівних документів);

метод теоретичного аналізу (узагальнення і систематизація);

порівняльно-історичний метод;

теоретичне значення дослідження полягає у цілісному висвітленні опіки виховання дітей дошкільного і молодшого шкільного віку в кінці ХІХ – на початку ХХ століття, у висвітленні історичного досвіду діяльності громадських, державних та релігійних організацій у справі опіки і виховання дітей-сиріт, бездоглядності, безпритульності.

Практичне значення. Узагальнено фактичний матеріал, який може бути використаний у курсах історії педагогіки, педагогіки, соціальної педагогіки для