Основними причинами сирітства, безпритульності та бездоглядності була революція, громадянська війна, евакуація значної кількості батьків і дітей, а також в деяких регіонах Галичини голод.

В європейській культурі великої уваги в опіці над дітьми заслуговують праці М.Г.Песталоцці (засновник власного “Закладу для бідних”), В.А.Фребель (творець закладів опіки, охоронок), Г.Босудонін, Г.Йордан, Я.Корчак та багато інших, хто прагнув опікуватися бідною і осиротілою дітворою.

Питання опіки і виховання постійно висвітлювалися на сторінках тогочасних часописів, зокрема таких, як “Життя і знання”, “Шлях освіти і виховання”, “Учитель”, “Учительське слово” та інших, в статтях яких писалося про те, як правильно здійснювати процес опіки і виховання над дітьми дошкільного віку вихователями, а також батьками.

Проблему опіки перйняли на себе державні органи Польщі. Основним документом державного значення, що регулював опікунське законодавство, була стаття 103 Конституції 1921 року, розпорядження міністра ??? опіки від 19 лютого 1920 року, розпорядження Президента Польщі від 22 квітня 1927 року, а також багато інших юридичних документів, які брали під опіку соціально незахищених, потребуючих допомоги дітей.

Висока активність громадськості краю в розгортанні соціальної опіки простежується у заснуванні “Українського Єпархіального комітету над воєнними сиротами”, створенню в 1917 році “Українського Краєвого Товариства охорони дітей і опіки над молоддю”, а також заснуванню “Українського фонду воєнних вдов і сиріт” в 1920 році, і інших громадських організацій, які опікувалися дітьми-сиротами, безпритульними і бездоглядними.

Позашкільну опіку над дітьми брало на себе Товариство “Вакаційних Осель”, які щорічно під час літніх канікул організовувало для дітей відпочинок на свіжому повітрі в прекрасних куточках Прикарпаття, де діти могли оздоровитись і отримати хороший відпочинок.

Значну роботу щодо здійснення опіки над дітьми проводили релігійні організації, зокрема “Макіївські дружини”, неабиякого опікунського значення набув чин ??? святого Василія Великого. Сестри Василіянки надавали цілоденну опіку дітям в захоронках, школах, а особливо в сиротинцях. Забезпечували дітей харчами, одягом, літературою, а також дбали про їхнє навчання і морально-політичне виховання.

Надзвичайно великого значення в здійсненні опіки над дітьми зробили культурно-освітні товариства, такі як “Рідна школа”, “Українська Захоронка”, “Просвіта”, засновуючи для цього заклади опіки, такі як захорони, народні школи. Як окремі товариства створювалися в навчальних товариствах в діяли “Батьківські кружки”. Їх метою була позашкільна опіка над дітьми (забезпечення одягом, підручниками, шкільними приладдями).

Сучасний стан опіки над дітьми надзвичайно відрізняється від того, про який йшла мова нижче. Допомогу в опіці над дітьми взяли на себе держава, яка постійно ставить на перший план дітей, а особливо дітей-сиріт, безпритульних і бездоглядних, як самих незахищених, а також багато громадських, культурно-освітніх і релігійних організацій, щодо опіки і виховання над дітьми певної категорії, а також відповідного вікового періоду.

Проведене нами дослідження не вичерпує всіх аспектів багатогранної проблеми сирітства, безпритульності, бездоглядності та усього різноманіття форм і методів опіки над ними в різних соціально-економічних умовах. Подальшого вивчення, на нашу думку, потребують питання удосконалення й запровадження, найефективніших методів опіки над дітьми, а також форм опіки і виховання, а для цього практика вимагає професійної підготовки працівників, які мають справу з опікою дитини, з тим, щоб, крім знань, вони володіли необхідними вміннями, головним чином, ??? , які полегшують емоційний контакт з дитиною та її сімґєю. дослідження