Виховний потенціал дитячий календарно-обрядових пісень та поезії пестування.

Дитячий фольклор Бойківщини – невід’ємна частина народної педагогіки. Окрім інформативної функції, дитячі твори мають ще й важливу навчально-виховну. Вони є істотним засобом етнопедагогіки. Зараз ця наука стала актуальною, оскільки в часи національного відродження відбулося повернення до народних традицій, у яких 2ажливе місце посідає і усна пісенно-поетична творчість. Про це наголошується у багатьох наукових працях. Зокрема у навчальному посібнику з педагогіки1 для вузів зазначається ,що народні твори “містять у собі переконливі аргументи, відображені у відшліфованих століттями художньо-естетичних образах, мудрих настановах, життєстверджуючих дотепах, які глибоко впливають на всю емоційну сферу дитини, а тому запам’ятовуються на все життя і стають керівництвом до практичної дії в різноманітних обставинах”.2 автори посібника наголошують, що згідно з найновішими технологіями основ народознавства потрібно домагатися, щоб у кожній родині і школі, у діяльності кожного вчителя та вихователя широко застосовувалися як і саме поняття, так і зміст фольклорного виховання.

Педагогічну роль дитячого музично-поетичного матеріалу чітко усвідомлювати такі видатні фольклористи 2-ої пол. ХІХ – початку ХХ сторіччя, як Ф. Колеса, М. Лисенко, В. Верховинець. Кожен з них укладав збірники дитячих ігор, пісень, серед яких є чимало творів усної пісенної творчості. Так у “Шкільному співанку” Ф. Колесси подано багато дитячих колядок і щедрівок, гаївок, колискових з мелодіями. В передмові до збірника упорядник писав: “При укладенні цього співаника мали ми на увазі потреби

1 Подалка О., Нісімчук А., Смолюк І., шпак О.. Педагогічні технології. – К.: Українська енциклопедія, 1995. – 254с.

2 Там же. – с. 74.

народної школи... намагались добирати пісні так, щоб на них привчалась молодь пізнавати й цінити народну творчість та перейматися її духом”.1

Великий музично-педагогічний матеріал містить збірник В. Верховинця “Весняночка”2 , який не одноразово перевидавався. Значна популярність цієї книги викликана тим, що крім музичних і словесних текстів (переважно дитячих народних ігор) тут подані обширні коментарі щодо їх виконання. Тому “Весняночка” особливо популярна серед вихователів дитячих садків, учителів початкових класів загальноосвітніх шкіл, учнів педколеджів та студентів педінститутів.

У збірці “Молодощі”3 М.Лисенко обмежився зразками весняного пісенно-ігрового циклу. Автор увів до цього видання не лише мелодії з текстами, але й подав коментарі до різноманітних весняних ігор – “Огірочки”, “Горобейко”, “Мак” та ін. На думку музикознавця Т.Булат, збірка “Молодощі” становить достовірне джерело для відродження синкретичних творів народного мистецтва. У цьому життєдайна сила унікальної праці композитора, спрямованої на пробудження у душі широкої гами почуттів, зміцнення її розумових сил”4 . Загалом виховання дітей на матеріалі фольклору було для М.Лисенка кардинальним питанням у системі шкільної освіти.

У 2-ій пол. ХХ сторіччя на педагогічне значення власне дитячого фольклору вказували дослідники цього масиву, вчені-педагоги. Саме тоді в українській фольклористиці появляється статті, безпосередньо присвячені

1 Колесса Ф. Шкільний співаник / Загальна редакція, післямова та примітки С.Процика. – К.: Муз. Україна, 1991. – 224с.

2 Верховинець В.Весняночка. – К.: Муз. Україна, 1989. – 343с.

3 Молодощі: Збірник танків та веснянок: гри, співи весняні: дитячі, дівочі, жіночі й мішані / Зібрав М.Лисенко. – К., 1885. – 60с.

4 Булат Т. від співогри до школи життя // Лисенко М. Молодощі: збірка танків та веснянок. – К., 1989. – с.4.

проблемі виховної навчальної функцій усної пісенності. Серед них праця В.Бойка “Дитячий фольклор – важливий засіб трудового й естетичного виховання наймолодших”1 , в якій зазначається, що виховне значення фольклору безсумнівне, оскільки він невіддільний від народної педагогіки і є важливою складовою її частиною. Стаття знайомить вихователів дитячих садків, учителів молодших класів, батьків і дітей з окремими зразками основних жанрів традиційного українського дитячого музичного фольклору, які вчать дитину поважати працю, людей праці, знайомлять з довкіллям, рослинним і тваринним світом, дають дитині перше уявлення про пісню, танок, гру, організоване довкілля.

Дитячому фольклору, зокрема-його педагогічному значенню відводяться окремі розділи підручників з дитячої літератури для студентів музично-педагогічного факультету інститутів та коледжів. І це не випадково, оскільки саме майбутнім педагогам – насамперед вчителям музики та початкових класів – необхідно не тільки знати особливості дитячого фольклору, усвідомлювати його педагогічне значення, а й уміти використовувати дитячі музичні зразки у власній викладацькій діяльності з виховною та навчальною метою. Так, автори підручника з дитячої літератури наголошують на своєрідності дитячої музично-поетичної творчості, яка “виявляється у яскраво вираженому виховному спрямуванні, відповідності тем, образів, ідей віковим особливостям дітей, поєднанні, словесного матеріалу з елементами гри, використанні звуконаслідування”2. А в

1 Бойко В. Дитячий фольклор – важливий засіб трудового й естетичного виховання наймолодших // Народна творчість та етнографія. – 1962. - № 4. – с. 123 – 131

2 Кліченко Л., Лещенко П., Проценко І. Народнопоетична творчість для дітей// Навч. пос. для студентів педагогічних інститутів спеціальності “Педагогіка і методика початкового навчання.” – К.: Вища школа, 1979. – с.29.

посібнику для педагогічних інститутів та педучилищ Д. Білецького та Ю. Ступака1 вказується, що перші зразки художнього слова, з якими зустрічається людина на початку свого життя, відіграють важливу роль у пізнанні й розумінні навколишнього світу, у розвитку мови й мислення дитини. На думку авторів, специфіка дитячого фольклору у порівнянні з творами для дорослих полягає в тому, що він має виразну виховну й освітню спрямованість. Адже у ньому виявляється розуміння дитячих смаків і інтересів, доступність форми. А тематика зразків близька до запитів дітей різного