Репинного (Міжгірщина) “Печу-печу калачі”1 двічі повторюється наказ “Ти не сиди на печі”. Очевидно, в основу цієї забавлянки покладене прислів’я: “Хочеш їсти калачі – не сиди на печі”. Таким чином, вже з ранніх років у підсвідомість дитини закладаються важливі у народі істини.

В окремих зразках та чи інша педагогічна настанова виникала відповідно до певної ситуації. Такий приклад твору: “Кра, кра, ворона” зі Сколівщини:

“...Дітьом кашу варила

І так си говорила:

Тому дам, тому дам,

А Іванови не дам,

Бо він з хати утікає,

А Олюсю залишає”. 2

(с.Грабовець Сколівського району Львівської області ).

Очевидно, тат мати звертаючись до дитини, згадує з докором старшого сина, який не любить допомагати у догляді за молодшою сестрою.

“...Одним з основних завдань у бойківських селян було скотарство. І тому здебільшого старших дітей у селі з ранніх літ привчали до догляду за вівцями, коровами, кіньми або волами”.3 сільськогосподарською працею, зокрема, скотарством, дітей ознайомлюють забавлянки “Тосі, тосі, свині в горосі” та “Ой мав же я два воли”.

Однак особливо уважне ставлення до догляду за свійською худобою виховують пастуші ладанки і, зокрема, обряд першого вигону худоби до

1 Дитячий фольклор: колискові пісні та забавлянки / Упорядкування, примітки Г.Довженко. Нотний матеріал підготувала К. Луганська. – К.: Наукова думка, 1984. – 471с.

2 Ігри та пісні: весняно-літня поезія трудового року / Упорядкування, примітки О.Дея. – К.: В-во АН УРСР, 1963. – 671с.

3 Дерлиця М. Селянські діти: Етнографічний нарис // Етнографічний збірник. – Львів, 1898. – Т.5. – с.124.

якого приурочене їх виконання. Увесь комплекс містить кілька важливих педагогічних функцій. По-перше, виховуються обов’язки підлітка-пастуха, підкреслюється вагомість дій, виконуваних ним. По-друге, заохочується допомога старшим. Діти сприймаються як повноправні члени родини, яким порослі доручили важливу роль догляду частини власного або громадського добра. Зокрема це знайшло відображення у таких мотивах пастуших ладканок: пастухи говорять, що худоба в них найчесніша, зазнаючи:

Ми вже привикли

Її випасати. (2)

Та й коривицям (2)

Пісні співати1 (2)

(с.Славське Сколівського району Львівської області).

Таким чином для дітей робота коло худоби стає приємною потребою. Адже вони бачать результати своєї праці. Зі значною серйозністю підлітки-пастухи ставляться до покладеної на них місії вінкоплетин і ладнання: звичними стають не лише пастуші обов’язки, а й відповідний “спів пісень коровицям”.

У наші дні обряд вінкоплетіння занепадає. У зв’язку з виховним потенціалом комплексу, пов’язаного з цією традицією, доцільним було б відродження обряду у тих районах Бойківщини, де він колись побутував. Адже в процесі випасання худоби діти повинні не тільки здобувати трудові навички, а й усвідомлювати норми поведінки в громаді, вшановувати і продовжувати її традиції, обряди.

Серед усіх жанрів дитячого фольклору найбільший інтерес виявляють школярі до тих, у яких є елементи ігор. Протягом 90-х років нашого сторіччя на Бойківщині відновлюється традиція водити гаївки, до якої активно і охоче залучаються діти. Значна частина дитячих гаївок виховує любов і повагу до

1 Дитячий фольклор / Упорядкування, вступна стаття та примітки Г.Довженко. – К.: Дніпро, 1986. – с.98.

праці. Так, твори “Мак”, “Грушка”, “Чижику, чижику, пташку маленький” знайомлять дітей з послідовністю сільськогосподарських процесів, пов’язаних з вирощуванням рослин. Наприклад, виконуючи гаївки “Ой на горі мак”, діти в образному плані узагальнюють свої знання про процес його вирощування: спершу сіють, потім сапають, жнуть, в’яжуть, складають, возять, молотять і т д. Кожен змістовий момент підкріплюється імітаційними діями. Таким чином відбувається краще запам’ятовування, оскільки слухова пам’ять та уява підкріплюються зоровою. Будується традиційний синкретичний образ. А “через багаторазове повторення ігрових дій народна дидактика прагне прищепити дітям [...] бажання й уміння трудитися, розумно чергувати працю з відпочинком, раціонально проводити своє дозвілля”.1

Значна роль гаївок і у фізичному вихованні, яке тісно пов’язане з трудовим. Народна педагогіка велику уваги приділяла фізичному здоров’ю людини, бо в ідеал людини входив і компонент міцного здоров’я, фізичного розвитку”2. Дитячі гаївки сприяють вихованню таких фізичних якостей як витривалість, спритність, винахідність; виробляють гарну поставу, грацію, красиву ходу; пробуджують інтерес до пантоміми, танцю , співу, хореографічному й театрального мистецтва. Так, згадувана гаївка “Мак” вчить дітей виконувати вчасно і злагоджено серію рухів, що імітують ріст маку.

Володимир Верховинець, публікуючи у “Весняночці” ігри, подає, крім опису гри, і мету її виконання, в якій часто виділяє саме фізичний виховуючи аспект. Мета одного з варіантів гаївки “Мак” - навчити танцювальних рухів.” А твір “Ой до нори, Мишко” має на меті “виховувати у дітей кмітливість і спритність”.3

1 Стельмахович М. Народна дидактика. – К.: Т-во “Знання” УРСР, 1985.– с.44

2 Дорошенко О. Із джерел народної педагогіки // Радянська школа. – 1990. – № 11. – с.33.

3 Верховинець В. Весняночка. – К.: Муз. Україна, 1989. – с. 192.

Гаївки, поряд з іншими, не приуроченими до Великодньої пори, відіграють важливу роль у фізичному розвитку дітей від п’яти років і старши.

Повчально-виховний характер пісень для малят на Бойківщині вирізняється різноманіттям тематики, образною виразністю змісту і відповідним мелодично-ретмічним малюнком. Для бойків характерний легкий танцювальний ритм з перевагою вальсово-полькової темпоритмічної будови.1 Тому і дитячій пісні притаманна властива регіону мелодика.

Їде, їде, почтовий візочок

(гра в потяг)

Діти, тримаючись один одного, співають і йдуть в ритм пісні. На слова “На голові шапочка...” діти показують ручками шапочку на голові, а на слова “...а в руках трубочка: тру-ру...” – імітують гру на трубочці.

Мета цієї гри розвинути у дітей музично-ритмічну основу чуття ритму,

1 Хай М.Музика Бойківщини. - К.: Центр