пульсацію акцентів у музиці, ознайомити з танцювальними елементами, а також привчити їх ритмічно і пластично виконувати рухи, що випливають з ходу гри. Подібна за мелодикою та метро-ритмом гра “Прачки”. По-перше, вона ознайомлює дітей з важкою працею прачки, по-друге, рухи рук, що ілюструють, як перуть, полочуть, крутять, сушать, прасують, складають і , нарешті, танцюють, - це рухи гімнастичні, вони непомітно корисно впливають на фізичний розвиток дитини. Пісня ілюструє працю прачки протягом тижня.

Прачки

Вівторок 2. Тут правая рученька, тут лівая,

Прачки як працюють, покажу вам я:

Полочуть, полочуть, цілий Божий день. (Двічі).

Середа 3. Тут...

Так крутять, так крутять цілий Божий день (Двічі)

Четвер 4. Тут...

Так сушать, так сушать цілий Божий день (Двічі)

П’ятниця 5. Тут...

Прасують, прасують цілий Божий день (Двічі)

Субота 6. Тут...

Складають, складають цілий Божий день (Двічі)

Неділя 7. Тут...

Танцюють, танцюють цілий Божий день (Двічі)

За словами “Тут правая рученька, тут лівая” діти розводять ручками праворуч і ліворуч, а на слова – “цілий Божий день” – обхоплюють ручками щічки і хитають головами. Імітуючи рухи, що випливають з кожного куплету гри, діти підсвідомо привчаються до праці, яка чекає їх в майбутньому.

У бойківському регіоні використовується і коломийковий характер мелодичного малюнку пісенного мелосу. Яскравим прикладом є пісня “Впав листочок на кілочок” (с. Гірне Стриївського району Львівської області).1

Впав листочок

Зміст пісні має дещо філософський характер, який підкреслює одвічний сенс життя і зміну природний явищ у ньому, як необхідну умови самого життя.

У фізичному вихованні наймолодших помітне місце займають забавлянки, головне спрямування яких - активізувати рухливість малюка. Саме завдяки цим творам дитина з допомогою дорослого активізувати

1 Арх. ІН. – Ф.1. – Оп.2. – Од.зб.407. – Арк..276.

рухливість малюка. Саме завдяки цим творам дитина з допомогою дорослого вчиться виконувати ті чи інші рухи голівкою, ручкою, ніжками: плескання в долоні (“Тосі, тосі”), гра з дитячими пальчиками і долонькою (“орока-ворона”), похитування голівкою (“Печу, печу калачики”), гра з пальчиками (“Горосьо-бобосьо”), підкидання маляти на колінах дорослого (“Їде, їде пан, пан”), підковування дорослим ніжки дитяти (“Кую, кую чобіток”).

Як бачимо, комплекс найпоширеніших у регіоні забаавлянок сприяє активізації практично цілого організму малюка. Музиканти, педагоги чітко усвідомлюють виховне значення цих творів. До того ж, у спів дії дорослого й дитини відбувається передача досвіду від старшого покоління до молодшого.

У збірці “Весняночка” подано декілька традиційних українських забавлянок (“Ладка-ладка”, “Печу, печу хлібчик”, “Сорока-ворона”)1 в новій якості – ігор з піснями для дітей старших п’яти років. Автор розробив детальний опис виконання цих ігор, де текст (переважно співаний) чергується з інсценізацією.

Таким чином, розширюються виховні можливості забавлянок вони відіграють вагому роль у фізвихованні не лише наймолодших, але й відносно старших дітей. Відповідно змінюється руховий комплекс, що в даних творах адаптований для дітей п’яти -, шестирічних, які здатні сприяти музично-поетичний значно глибше. Варіанти цих ігор розробив сам автор “Весняночки” В.Верховець.

Варто зауважити, що в народі також спостерігається розширення функцій забавлянок. Традиційні забавлянки “Печу, печу хлібчик” та “Горошок, бобошок”, крім своєї головної функції, виконували роль лічилок.2

Отже, необхідність дітей у фізичній активності спричиняла до того, що той чи інший фольклорний зразок міг супроводжувати неоднаковими рухами дітей різного віку. Забавлянку, наприклад, старші діти можуть

1.Верховинець В.Весняночка. – К.: Муз. Україна, 1989. – с. 46 – 48, 55-59.

2 Арх. ІН. – Ф.1. – Оп.2. – Од.зб.407. – Арк..154.

використовувати у власній грі. Таким чином розширювалася функція вказаних творів. Є підстави говорити, про взаємодію зразків різних форм (лічилки-забавлянки-ігри) і навіть про часткову дифузію фольклорних творів. Такі явища спричинені й особливостями дитячого сприймання. Дитяча уява змушує той чи інший твір, що зберігся в пам’яті, служити конкретній ситуації: роль основи ігор, лічилок мали відігравати тексти забавлянок, закличок і промовок.1

Отже, у фізичному розвитку дітей провідне місце займають забавлянки (на ранньому етапі) та гаївки (дещо пізніше).

Деякі бойківські твори дитячої музично-поетичної творчості виховують у дітей почуття любові й бережливого ставлення до природи.

Любов до свійських тварин виховували, зокрема, пастуші ладанки. Цьому сприяв, насамперед, зміст конкретних творів, у яких корова опоетизовується ідеалізованою. Так, кожна тварина – Красуля, Ласійця, Паш нуля та ін. – є найкращою. Її надої молока – найбільші, вона приносить “горнець масла”, чимало сиру. Корова стає улюбленицею родини: “Наша Красуня, наша.” То ж природно вона заслуговує, щоб її замаїли вінком, урочисто провели додому, співали їй пісні.

Любов до живого світу – рослин і тварин – виховують дитячі гаївки. Виховний сенс закладено у таких творах, що виконують у регіоні: “Ой на горі мак”, “Посаджу я грушечку”, “Огірочки”, “Травко-муравко”, в яких плекається любов до певних рослин, їх вирощування.

Так, у гаївці “Посаджу я грушечку” з особливою радістю змальовується увесь процес вирощування цього фруктового дерева. Виконання твору сприяє узагальненню знань про дерево, формує у дітей розуміння важливості його вирощування. Фінал одного з варіантів твору “А я грушок назбирала,

1 Див. про це детальніше: [67] Довженко Г. Український дитячий фольклор: Віршовані жанри. – с.148 – 149.

вшисткім хлопцям подавала” засвідчує радість, яка охоплює людину внаслідок збирання щедрого врожаю, отриманого завдяки вкладеній праці, свідчить про прагнення поділитись цим урожаєм з усіма.

Деякі твори виховують повагу до пташок, зокрема дитячі гаївки “Чижику, чижику, пташку маленький” та “Летіла сорока по зеленім гаю”.

Чимало досліджуваних творів виховують у дітей почуття прекрасного. Залучення до нього починається з колискових,1 у яких оспівується природа, її явища