Виховання почуття прекрасного знайшло свій вияв у численних регіональних забавлянок: “Тосі, тосі”, “Кра, кра, ворона”, “Горошок-бобошок”, у яких відображено світ сім’ї, побуту, що оточують дитину. У творах з Бойківщини відображено красу нескладних дій, поширених у сільському господарстві (підковування чобітка, випікання калачів, догляду за домашніми тваринами), взаємин з рідними – мамою, татом, бабусею, дідусем. Так, наприклад, у варіантах забавлянки “Тосі, тосі” у жартівливій формі вказується на необхідність подяки старшим:

Тосі, тосі за бабині гроші,

А дідові за муку, що молотив на току, 3

(с.Небилів - Рожнятівщина).

Розвитку естетичного сприйняття світу старшими дітьми сприяють календарні твори в контексті існуючих обрядів колядування, щедрування, вінчування, виконання гаївок, вінкоплетіння. Усі зазначені жанри містять чималий естетичний заряд, який знайшов свій вияв у поетичних образах, мотивах, сюжетах. Так, виконуючи гаївки “Огірочки”, діти сприймають

1 Скуратівський В. Пісня над колискою // Радянська школа. –1990.- № 6.– с.24

2 Арх. ІН. – Ф.1. – Оп.2. – Од.зб.407. – Арк..115.

3 Там же – Арк.. 233.

красу дій під час вирощування огірків, радості від спостережень за ростом рослини, посадженої власними руками (“Повилися огірочки в зеленії по пліточки, най ся в’ють!”).1 не меншу роль у вихованні прекрасного відіграють твори “Грушечка”, “Мак” – “пізнавальні моменти в таких пісеньках поєднуються з естетичними, вони навчають дітей помічати й розуміти красиве, дають відчуття задоволення і радості”.2

Одноманітна праця малих пастушків у дні свят першого вигону худоби набувала нового особливого значення. Естетичне начало закладене насамперед у численних поетичних образах: “корова веселенька”, “в зеленому віночку”, “здоровенька”, “повна”; емоційність підсилюють епітети й демінутиви. Поряд з тим позитивний вплив на дитячий внутрішній світ мав процес плетення вінків і замаювання ними худоби.

Варто зазначити, що вищерозглянуті виховні аспекти дитячого музичного фольклору з Бойківщини – плекання поваги до праці, любові до природи, прагнення до фізичної досконалості – пов’язані з естетикою. Адже “цінність традицій етнопедагогіки у тому й полягає, що вона розглядає естетичне виховання в єдності з іншими сторонами виховання”.3

Досліджувані твори відіграють також важливу роль і в розвитку мовлення – насамперед, колискові пісні, забавлянки, гаївки. Мелодійне мовлення матері є для дитини не набором звуків, а сигналами, що мають повне смислове навантаження. Так, через колискову пісню дитина засвоює початковий смисловий запас, без якого неможливе пізнання навколишнього світу, розвиток мислення.

У збагаченні словникового фонду дитини помітне місце займають забавлянки. Неодноразово згадувані твори “Тосі, тосі”, “Горосьо-бобосьо” є

1 Арх. ІН. – Ф.1. – Оп.2. – Од.зб.407. – Арк..233.

2 Ступак Ю. Виховне значення українського фольклору. – К., 1960. – с.16.

3 Сававко Є. Українська етнопедагогіка в її історичному розвитку. – К.: наукова думка, 1981. – с. 110.

доступними для розуміння зразками музично-поетичної творчості. У забавлянках нема важких для сприймання дітьми абстрактних понять. Навчання слів, яке відбувається в процесі гри, не втомлює дитину, а приносить їй задоволення. А безкінечні казочки типу “Курив песик файку” не тільки збагачують словниковий запас дітей, а й розвивають їх пам’ять.

Виконання дітьми гаївок сприяє збагаченню виконувати рухи, що випливають з тексту пісні, розуміти мову жестів, інтонацію, міміку.

Деякі регіональні твори посідають важливе місце в патріотичному та релігійному вихованні. Зразки, виконувані дорослими немовляті-дівчинці чи хлопчикові, спрямовуються на усвідомлення дитиною своєї майбутньої спеціальної ролі: дівчина має вирости доброю, дбайливою, працьовитою господинею, а хлопець – сильним благородним, мужнім юнаком, готовим в будь-який момент стати на захист рідної батьківщини.

Популярні в середовищі дітей Бойківщини колядки християнського змісту сприяють формуванню релігійної свідомості.

“Кожен з народів на ґрунті євангельської науки, - пише видатний український вчений, педагог і психолог, професор Г.Ващеннко, - творив свою писану чи не писану систему виховання молоді, а разом з нею і свій національно-християнський виховний ідеал”.1

У всіх поширених у регіоні дитячих колядках християнсько-релігійного змісту, в яких домінує само представлення – “Я маленький хлопчик”, “Я маленький пастушок” та ін., прославляється Бог.

Поряд з тим в окремих творах виступають і патріотичні мотиви, зокрема у колядці “У полю, у полю самітня стаєнка”, гаївці “В нашій церкві на видочку” (про це йдеться вище”).

Патріотичне, релігійне, трудове, фізичне виховання, інші його складові займають чільне місце в національному вихованню, що особливо

1 Ващенко Г. Виховний ідеал. – Полтава: Полтавський вісник, 1994. – с.41

пропагується в наші дні.1 а це повинно забезпечити духовну єдність поколінь, формувати мовну культуру, художньо-естетичний розвиток, екологію культури. Для реалізації цих завдань вдячним є музично-поетичний матеріал з Бойківщини, а способи реалізації – індивідуальна справа кожного вчителя, вихователя, матері чи батька.

Отже, необхідність пропаганди дитячого музичного фольклору не викликає сумніву. Цією проблемою серйозно цікавляться педагоги-практики, численні працівники музичних шкіл, дошкільних установ, культурно-освітніх закладів.

Очевидно, вчителю музики, педагогові, який вирішив сприяти опануванню своїми вихованцями фольклору, необхідно самому якнайповніше оволодіти регіональним матеріалом, передусім, календарно-обрядовими творами, колисковими піснями та забавлянками.

1 Непорадний Б. Та земля мила, де мати народила: Народний музей хліба Покрови Пресвятої Богородиці у Львові в системі національного виховання української молоді. – Львів, 1997. – с. 241 – 242.