Хто б міг тоді знати, що прийде час, і з-під пера поета вийдуть сповнені болю і розпачу рядки, які виражають зовсім інше ставлен-ня його до проблем атомної енергетики:

Ти намагався її змалювати — Вона

вмочила тебе В сльози і пекло, в кров і жахіття:

фарби такі . Ти подужаєш? Розпачу вистачить?

Віри достане? А безнадії? А проституйованого

лахміття достатку? А розпачу з того, як ти колег

своїх — вішальників І Збивав мовчанням своїм?

Кому ця низка питань? Самому собі? А де ж відповіді на них?

У створеній ним загальній картині недавнього радянського ми-нулого Іван Драч знаходить місце образу письменника — того, хто зрадив своє покликання, присвятивши поетичний талант уславлен-ню нікчемних сучасників — руйнаторів природи. Автор поєднує цей образ з ліричним «я» і максимально наближає ситуацію до влас-ного життя. Що ж, в усі часи справжні митці прагнули говорити правду, якою б гіркою вона не була.

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Проаналізувати вірші І. Драча «Я заздрю всім, у кого є слова» і «Як з моторошшя сну».