ІІ ведуча: Співець-патріот, мученик, загнанець мріє ще повернутися на кохану Україну, подивитись на її зелені лани, вилити там своє горе:

Може, ще я подивлюся

На мою Україну...

Може, ще я поділюся

Словами-сльозами

З дібровами зеленими,

І темними лугами!

І ведучий: але не судилося Шевченкові побачити свій рідний край вільним. За десять днів до смерті він написав останні рядки:

Чи не покинуть нам, небого.

Моя сусідонько убога,

Вірші нікчемні віршувать

Та заходиться рихтувать

Вози в далекую дорогу,

На той світ, друже мій, до Бога

Почимчикуєм спочивать...

ІІ ведуча: Смерть Шевченка була тяжкою втратою для України. 12 березня 1861 року відбувся похорон поета в Петербурзі на Смоленському кладовищі.

Звучить пісня “Лелеченьки”

(кладеться траурний вінок на рушник)

І ведучий: Трапилося те, чого боявся Тарас. Чужа земля прийняла його тіло. Будучи в 1845 році в Україні, молодий Шевченко заповідав.

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На вкраїні милій...

І ведучий: І друзі виконали заповіт поета.

ІІ ведуча: Закінчилося життя нашого генія і почалися безсмертя, слава і вічна пам’ять, які пронесуть у своїх серцях земляки поета в Україні та за її межами. Тож позначимо на рушникові червоним кольором всенародну любов і вдячність Тарасу.

Звучить вірш “Тобі, Тарасе”

Звучить пісня “Шлях до Тараса”.