У процесі експерименту я дійшла висновку, що проведення умовного поділу учнів класу на типологічні групи з високим, середнім та низьким рівнем навчальних можливостей є необхідною умовою формування групової навчальної діяльності.

Цим самим полегшується комплектування малих навчальних груп, збільшується вірогідність створення працездатного групового суб’єкта навчання, що діє в межах класного колективу, зводиться до мінімуму можливість створення малодієвих дифузних груп.

Розділ 3. Експериментальна частина.

3.1 Організація диференційованого навчання.

Підходи до створення малих груп

Створення дієвих працездатних груп слід проводити таким чином, щоб у складі кожної групи було не менше половини учнів з достанім для виконання групового завдання рівнем навчальних можливостей.

Комплектування малих навчальних груп здійснюємо з дотриманням двох вимог:

психологічної сумісності членів групи;

дієвості створеної групи.

В процесі експерименту я переконалась, що на етапі започаткування малої групи перша вимога задовольняється бажанням учнів співпрацювати в одній групі. Друга вимога має кілька альтернативних способів вирішення.

По-перше, до складу малої групи можуть входити учні з приблизно однаковим рівнем навчальних можливостей. Це свідчить про створення гомогенних навчальних груп школярів. По-друге, групу можуть створити учні з різним рівнем навчальних можливостей. Це означає створення гетерогенних навчальних груп школярів.

Які ж групи варто створювати? У педагогічній літературі можна знайти свідчення на користь як одних, так і других.

Зважаючи на те, що гомогенна група учнів з низьким рівнем навчальних можливостей не спроможна самостійно працювати над вирішенням навчальних задач, в школі перевага надається створенню гетерогенних навчальних груп.

Під час мого експерименту в СЗШ № 7 у 8-в класі протягом деякого часу функціонували гетерогенні навчальні групи, тому що у класі навчається небагато дітей з високим рівнем навчальних можливостей.

На деяких уроках я комплектувала гомогенні групи лише сильних та середніх учнів, які могли працювати самостійно.

Оскільки серед слабких учнів нема кому керувати спільною пізнавальною діяльністю, то під час групової діяльності сильних і середніх учнів я ставала на певний час консультантом всієї групи учнів з низьким рівнем навчальних можливостей. Це дозволило мені ще й ще раз пояснити слабким учням незрозумілі питання, допомогти їм у виконанні тренувальних вправ і розв’язуванні задач.

Щоб полегшити роботу, я використовувала алгоритми, картки-інструкції, пам’ятки тощо. Можна також використовувати опорні схеми-конспекти, виконані різнокольоровими олівцями. Вони містять стислу навчальну інформацію, якою користуються слабкі учні при відтворенні основного змісту теми чи під час виконання посильних репродуктивних завдань.

Так як групова навчальна діяльність для учнів 8-в класу організовувалась вперше, і не мала місця на заняттях з інших предметів, то, перш ніж приступити до поділу класу на малі групи, я зробила пояснення з таких питань:

З якою метою комплектуються малі групи?

Яким має бути кількісний склад групи?

Хто має стати членом однієї групи, щоб спільна діяльність приносила всім її виконавцям відчутні результати?

Які функції лідера малої навчальної групи, та хто може бути обраним на цю роль?

Щоб учні швидше зрозуміли специфіку нового для них виду навчальної роботи, спочатку я здійснила формальний поділ класу на малі навчальні групи і провела кілька показових занять.

Продемонструвавши у такий спосіб характерні риси спільної навчальної діяльності у складі малої групи, я приступила до створення стабільних гетерогенних груп.

Існує кілька підходів до створення малих навчальних груп гетерогенного складу.

Перший спосіб. Користуючись результатами поділу класу на три типологічні групи (з високим, середнім та низьким рівнями навчальних можливостей), вчитель вирішує, скільки малих навчальних груп варто створити у цьому класі, і, відповідно до числа створюваних груп визначає, хто з сильних учнів буде виконувати роль консультантів. Далі консультанти самі комплектують свою групу. При цьому обов’язково слабкі учні мають бути більш-менш рівномірно розподілені між всіма групами, а сильні й середні становлять не менше 50% загального складу групи.

Другий спосіб. Вчитель повідомляє учням про необхідність поділу класу на малі навчальні групи, розповідає, з якою метою це здійснюється, вказує оптимальну чисельність груп, характеризує роль і функції консультанта. Далі учні самі займаються комплектуванням груп і обиранням консультантів.

Третій спосіб. Створення малих навчальних груп базується на використанні методики числового вибору, запропонованої психологами [6] і здійснюється таким чином: після з’ясування учнями відмінності групової діяльності від звичних для них фронтальної і індивідуальної, їм пропонують письмово назвати прізвища трьох учнів класу, з якими кожен з них бажає спільно працювати в одній групі. Вчитель не повинен пускати на самоплив комплектування груп за цією методикою. Ним мають бути проаналізовані всі можливі вибори.

Четвертий спосіб. Вчитель на свій розсуд поділяє клас на малі навчальні групи (з урахуванням рівнів навчальних можливостей школярів) і призначає консультантів. Оскільки вчитель керується при цьому умовним поділом класу на типологічні групи середніх, сильних чи слабких учнів, то при цьому більш повно буде задоволена вимога, що стосується врахування навчальних можливостей членів однієї групи. Однак цей спосіб поступається перед попередніми врахуванням симпатій, психологічної сумісності і спрацьованості учнів однієї групи.

Із всіх розглянутих способів я скористалась четвертим, так як вважала його найбільш доцільним для поділу учнів даного класу на гетерогенні малі навчальні групи.

При створенні малих навчальних груп варто зважити також на те, що дадуться взнаки відсутність в учнів навичок сумісної навчальної діяльності, прояв симпатій і антипатій, замкнутий характер деяких з них. Тому з остаточним визначенням особового складу не слід поспішати, в разі необхідності краще зробити перестановку, прислухавшись ще раз до побажань