3.3. Оцінка результатів діяльності малих

навчальних груп школярів

У навчальному процесі свідоме й ґрунтовне засвоєння знань, розвиток пізнавальної активності й самостійності учнів невіддільні від зворотного зв’язку – перевірки, аналізу й самоаналізу одержуваних результатів [7, 8, 9]. Як свідчить аналіз літературних джерел і шкільна практика, систематичний контроль і оцінка успішності школярів дозволяють виявити й скоригувати результати навчальної діяльності, сприяють вихованню працьовитості, свідомої дисципліни й наполегливості. В процесі контролю удосконалюється мислительна діяльність, мова школярів, а справедлива оцінка стимулює до навчальної праці.

Підсумковий контроль і оцінювання результатів навчальної діяльності, в тому числі й групової, здійснюється з використанням традиційних видів – контрольної роботи, яку учні виконують індивідуально. Всі інші види контролю – попередній, поточний на рівні з вчителем здійснюють учні.

Схарактеризую, як це практично відбувалось під час проведення мого експерименту. Усне опитування я починала з відповіді самого консультанта. Решту членів групи мали можливість почути зразок правильної відповіді. Після цього, кожен з працюючих в одній групі по черзі відповідав усно на поставлені консультантом питання. Залежно від обсягу та складності запитань, а також дидактичної мети контролю на даному занятті група могла заслухати відповідь кожного учня або лише декотрих.

Питання для усного опитування я готувала сама і на початку уроку роздавала картки з ними консультантам.

Зважаючи на нетривалий час, що відводився на усне опитування, кількість запитань коливалася в межах 4-6.

Під час усного опитування консультант оцінював відповіді і записував оцінки в облікову карту консультанта.

Крім відповідей за усні питання консультант вносив до картки оцінки за виконання письмових групових завдань.

Карта консультанта (Прізвище, ім’я)

№п/п | Зміст запитань і завдань | Прізвища членів групи

1.

2.

3.

4.

Загальна сума балів

Оцінка

Щоб в учасників групової діяльності не з’явилася спокуса домовитися з консультантом з приводу оцінки, я відразу повідомила учнів про методику перевірки й оцінювання результатів групового навчання.

В моєму експериментів вона включала:

здійснення вибіркової повторної перевірки усних відповідей учнів з послідуючим співставленням оцінки консультанта з моєю оцінкою;

проведення в кінці заняття індивідуального підсумкового контролю. У разі співпадання оцінок консультанта і вчителя в класний журнал виставлялись обидві оцінки. Якщо ж виникла істотна розбіжність, то в журнал я виставляла свою оцінку, а потім з’ясувала та усувала причину розходження оцінок;

надання учням можливості за час, що триватиме до наступної групової роботи, виправити оцінку, одержану на попередньому занятті.

В ході експерименту я переконалась, що групове оцінювання знань досить сильно стимулює самооцінку учнів. Вони намагалися співставити свої результати з результатами товаришів по групі, передбачити оцінку власної діяльності консультантом.

Після завершення групової роботи консультанти здавали вчителеві заповнені облікові картки, які дозволяли встановити, як справляється з вивченням теми кожний учасник групової діяльності, відразу помітити, у кого виникли утруднення з вивченням матеріалу.

Під час проведення експерименту я зіткнулась з деякими труднощами в процесі проведення оцінювання: як бути з оцінками, що їх поставили консультанти за роботу? Однозначно відповісти на це запитання важко. Одним учням я виставляла оцінки консультантів лише в щоденник. Другим – вибірково заносила в класний журнал.

Варто підкреслити, що завдяки груповій діяльності знання й уміння проходять кількаразову перевірку (усне опитування, самоконтроль, оцінка консультантом виконання письмових завдань, підсумковий контроль вчителем результатів навчання у складі малих груп).

Індивідуальний контроль за наслідками навчання малих груп школярів я здійснювала у формі 15-хвилинних самостійних робіт, які проводила у кінці заняття. Результати робіт оголошувались на наступному уроці. Оскільки це поточний контроль, який використовується з метою зафіксувати наявний рівень знань, умінь, навичок, здобутих у груповій діяльності та спрогнозувати їх подальше вдосконалення, то в журнал всі оцінки не виставлялись.

Групова діяльність школярів будучи спільною за способом здійснення, залишається індивідуальною за кінцевим результатом – навченістю і вихованістю кожного учня зокрема. Тому поточний контроль групової діяльності дає загальне уявлення про роботу малих груп. Для перевірки індивідуальних досягнень кожного учня передбачається підсумковий контроль, який я проводила у формі звичайної 45-хвилинної контрольної роботи.

Групова навчальна діяльність дозволяє скористатись більшою різноманітністю видів і форм перевірки знань, умінь та навичок учнів, ніж традиційне навчання. Це істотно посилює навчаючу і розвиваючу функції контролю.

Висновки та рекомендації

Як показав дослід, успішність роботи при диференційованій формі уроку залежить від організації роботи в групі.

Навчання учнів у складі малих груп не веде до збільшення особистості, а навпаки – сприяє гармонійному розвитку учасників групового навчання, розвиває пізнавальну активність і відповідальність школярів, підвищує рівень їх знань з предмета.

Підтвердженням цього стало моє експериментальне дослідження групової діяльності школярів 8-в класу СЗШ №7 міста Івано-Франківська. Протягом першого семестру викладання курсу хімії у 8-в класі проводилось з використанням диференційованого навчання, а у 8-а класі навчання велося за традиційною методикою. В процесі виконання курсової роботи у 8-в класі крім диференційованого навчання було проведено використання дещо зміненої методики навчання, яка враховує психолого-вікові особливості учнів. Хочу зазначити, що такий вид навчання подобається учням більше. Вони стають активнішими і досягають кращих результатів у навчанні. Процент успішності з предмету в учнів 8-в класу завдяки груповій роботі на уроках хімії набагато вищий, ніж в учнів 8-а класу (див. Додаток А).

Експеримент також підтвердив, що діяльність малих навчальних груп на різних видах навчальних занять сприяє більш дієвому включенню кожного школяра у навчальний процес, появі в учнів інтересу до всього, що діється на уроках.

Під