Діти мали змогу почути вірші, прочитані самими авторами П.Кінащуком і М. Богаченком про Отинію. А на уроці з природознавства діти уявно мандрували стежинками рідних Карпат. Тут домінувала робота в групах. Кожна група мала конкретне завдання: перша готувала інформацію про міста підніжжя Карпат, інша розказувала легенди. Біологи ознайомлювали однокласників з флорою гір, а зоологи – з фауною. Юні декламатори передавали красу і велич Карпат через рядки поезій. І врешті-решт зупинка “Вікторина” відсумувала старання і наполегливість школярів. Їхню працю було оцінено щирими і ніжними словами вчительки, маленькими подарунками-сюрпризами. Ірина Іванівна вважає, що такі уроки мають певні особливості:

а) учні спираючись на раніше набуті знання, в процесі самостійної діяльності опановують нові;

б) діти вчаться застосовувати ці знання, навички, уміння за різних умов;

в) школярі займаються конструюванням і розв’язанням таких ситуацій, які вимагають від них творчого підходу, самостійності та відповідного емоційного стану. Урок-казка з математики в першому класі є підтвердженням попередніх думок. На основі сюжету казки про Колобка, учні вдало порівнюють числа, складають таблицю складу числа 9, працюють над аналізом задач.

8 9

8

На дошці ряд цифр:

8 5 3 6 4 9 2 10 1 0 7

Завдання: записати числа по порядку. Учні швидко справились з завданням і злий Вовк не нашкодив Колобку.

Вчителька дозволяє дітям хвилюватися, створює умови для того, щоб учні аргументували правильність своїх відповідей, ставили запитання, робили “відкриття”. Саме власні відкриття викликають у школярів захоплення, потребу в пізнанні, активізують їхню розумову діяльність.

Неабияке місце в творчому пошуку вчительки відіграє народна творчість: приказки, прислів’я, легенди.

На уроці з читання, ознайомлюючись з калмицькою народною казкою “Казка про рідний край”, діти самі визначають головну думку твору, розмислюють над прислів’ями, які найвлучніше виражають її:

Своя хата краща від чужих палаців.

Кожному мила своя сторона.

Краще на волі на вітці, ніж у неволі в золотій клітці.

В процесі уроків Ірина Іванівна систематично нагадує дітям дотримуватись правил культурного спілкування при висловленні своєї думки:

Не перебивати того, хто говорить;

Критикувати ідеї, а не особу, що їх висловила;

Пропонувати власні варіанти;

Поважати всі висловлені думки;

Не змінювати тему;

Намагатися заохочувати всіх однокласників до участі у розмові. Це вчить школярів відстоювати власні погляди, рецензувати виступи товаришів, висловлювати своє ставлення до вчинків персонажів прочитаних творів.

Допомагати дитині усвідомити себе як особистість – ключове завдання творчого пошуку Ірини Іванівни. Адже тільки через усвідомлення можливий процес оволодіння складовими компонентами внутрішнього світу, тобто формування виховання як суб’єкта власного морально-духовного розвитку. Шкільний вік, як вважає педагог, виявляється сприятливим для виховання у дитини фундаментального для її морального розвитку новоутворення, яким є здібність цінувати особистість людини.

У цьому учні переконались при зустрічі з випускниками рідної школи: Марцинковим О. Б. – аспірантом технічного університету, Юркевичем В. М. – керівником “спілки селян “Стецівська”, М. Богаченком – начальником Львівської організації “Просвіта”, тобто людьми, які досягли високих творчих звершень, беручи участь у виховному заході “Отинійські вечорниці”.

Організовуючи літературно-музичну композицію “Стояла я і слухала весну”, приурочену 132 річниці від дня народження Лесі Українки, Ірина Іванівна намагається виховати у дітей почуття гідності за свій народ, людей, які залишили незбагненний спадок для нащадків. Вона акцентує увагу не тільки на навчальному матеріалі, але й прагне, щоб її учні були високоосвіченими, етичними. Як вправно хлопчики дарують компліменти дівчаткам і навпаки, вчаться сідати за стіл, підтримувати тему дискусії, відчувати гордість за свої вчинки.

Підтвердження цьому є проведений “Лицарський турнір ввічливості”. Клас поділений на: орден добрих і благородних і орден хороших манер.

Девізами орденів були рядки:

- Ввічливість і повага -

Для лицаря відвага!

- Живи, працюй, добро звершай

І нагород за це не вимагай.

В процесі проведення турніру діти прагнуть до самореалізації, самовдосконалення, долаючи перешкоди розумового напрямку.

Коли навчання для дітей – радість, то школа для нит не є проблемою. Найкраща підготовка до майбутнього – це формування у дитини внутрішнього комфорту, впевненості перед кожним новим кроком, відчуття повноти життя. Тому Ірина Іванівна наполегливо формує моральні якості кожної дитини, розвиває стійкість до несприятливих і негативних умов, з якими вона може зустрітись, систематично працює над пошуками ефективних методів роботи для активізації розумової діяльності учнів.