Плетіння виробів технікою „макраме”. Брелок „черепаха”

Тема уроку: Види оздоблення фартушка.

Виготовлення прихватки.

Мета уроку: Ознайомити учнів із різними способами оздоблення фартушка. Навчити обирати оздоблення та виконувати оздобленння мереживом, тасьмою, вишивкою, аплікацією, окантовкою.

Навчити обробляти край деталей окантувальним швом.

Розвивати творчу уяву, художній смак.

Виховувати бажання творити, акуратність і наполегливість у роботі.

Наочність: Фартушки із різними видами оздоблення:

Таблиці:

“Моделі Фартушка”;

“Коса смужка”;

“Одинарна окантовка”;

“Послідовність розкроювання і пошиття прихватки”.

Інструкційні картки:

“Оздоблення фартушка вишивкою”;

“Оздоблення фартушка аплікацією”;

“Оздоблення фартушка мереживом”;

“Оздоблення фартушка шнуром, тасьмою”;

“Оздоблення фартушка оборками”;

“Оздоблення фартушка окантовкою”.

Обладнання: Голки, ножиці, лінійки, швейні машини.

Хід уроку

І. Організація класу:

1. Перевірка наявності учнів;

2. Перевірка готовності їх до уроку.

ІІ. Розгадування кросворду з метою виявлення та актуалізації опорних знань. |

5 н

4 ф | а

а | м | 6 з | 7 з

р | е | с | а | 9 д

т | т | і | м | 8 е | е

2 з | 3 т | у | у | д | е | с | т

1 п | р | и | х | в | а | т | к | а

о | і | м | а | н | у | і | л

с | з | ч | н | н | в | з | і

т | и | а | н | я | а

і | с | я | н

й | о | н

н | в | я

і | і

Питання.

Шви, які не видаляються з готового виробу (постійні).

Краї вирізаних з тканини деталей, виробу (зрізи).

Шви, які випорюються після виконання постійних швів (тимчасові).

Назва виробу, який ми конструювали і моделювали на попередніх уроках (фартух).

Тимчасове з'єднання двох деталей накладанням однієї на другу (наметування).

Властивість тканини зменшуватись у розмірах (зсідання).

Тимчасове закріплення підігнутих країв виробу (заметування).

Малюнок моделі, виконаний від руки, із дотриманням пропорцій (ескіз).

Вирізані з тканини частини виробу (деталі).

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Одяг не тільки захищає від негоди, спеки, холоду, вологи, пилу. Він має ще й прикрашати людину.

“Одягатися гарно – це мистецтво, вчитися якому ніколи не пізно”. (А. С. Макаренко).

Мистецтво одягатися – це пошуки свого стилю, прояв смаку, творчості.

Мода, як і оздоблення, змінюється. Оздоблення – один з елементів, що характеризує напрям моди.

Ви знаєте, що до одягу, зокрема і робочого, ставляться гігієнічні, експлуатаційні, економічні та естетичні вимоги.

Естетичні вимоги: одяг має бути красивим і гармоніювати із зовнішністю людини.

Велике значення має колір: теплі кольори оптично збільшують фігуру, а холодні – зменшують. При створенні одягу треба звертати увагу на гармонійне поєднання форми деталей, матеріалів, кольору і оздоблення.

Оздоблення надає одягу певного характеру, індивідуальності.

Оздоблення фартушка може бути найрізноманітнішим: вишивка, оздоблювальна тканина, аплікація, мереживо, тасьма, оборки, окантовка.

1. Вишивка. (Інструкційна картка № 1).

Колись, з давніх давен, люди прагнули прикрашати свій одяг. Українські жінки носили запаски, ткані на ткацьких верстатах і оздоблені вони були тканим орнаментом. А фартухи носили у свята і шили їх з дорогих тканин і оздоблювали вишивкою.

Народна вишивка, як і пісня або танець, є яскравим прикладом національного мистецтва. З сивої давнини вона удосконалювалась і ввібрала у себе найкращі зразки. І сьогодні цей вид оздоблення є поширеним і дуже привабливим.

Вишивку на робочому одязі виконують простими декоративними стібками: стебловим, тамбурним, гладдю і іншими.

Прискіпливо обирають нитки і старанно закріплюють кінці ниток, пам’ятаючи, що робочий одяг необхідно часто прати.

2. Оздоблююча тканина.

Коли фартушок шиють із набивної тканини, то можна оздобити нагрудник, кишеню, нижню частину одноколірною тканиною, смугастою чи в горошок, яка б гармонійно доповнювала і підходила за кольором до основної тканини. Або, навпаки, однотонну тканину доповнюють (звеселяють) набивною.

3. Аплікація.

Аплікацію виконують із тканини, шнурів, стрічок.

Для виконання аплікації з тканини обирають малюнок, який би відповідав робочому одягу. Тканину для аплікації підкрохмалюють або приклеюють клейову тканину, вирізають деталі, наметують і нашивають вручну або на машині, одночасно обметуючи край деталей.

Деколи для оздоблення використовують шнур, утворюючи з нього цікаві орнаменти, а також стрічки.

4. Оздоблення мереживом.

(Інструкційна картка № 2).

Пришивання мережива виконують у процесі повузлової обробки фартуха. Мереживо або нашивають на деталь, або вшивають накладним або настрочним швом. А можна зробити складку і з допомогою складки вшити мереживо.

5. Оздоблювальна тасьма.

(Інструкційна картка № 3).

Тасьма нашивається також у процесі повузлувої обробки фартушка.

Вона переважно нашивається на лицьовий бік деталі (нагрудник, кишеня). При цьому зріз деталі ховають між тканиною і тасьмою.

6. Окантовка.

(Інструкційна картка № 4).

Часто краї деталей одночасно і закріплюють і оздоблюють окантовкою (руликом).

Для окантовки нарізають смужки тканини по косій, а потім обробляють край деталі одним з існуючих способів:

а) Одинарна окантовка.

Краї косої смужки запрасовують (=0,5...0,7 см).

Після цього складають вдвоє і обхоплюють цією окантовкою край оздоблюваної деталі.

(Таблиця “Одинарна окантовка”).

б) Подвійна окантовка.

Косу смужку тканини складають вдвоє, лицем назовні і так запрасовують.

Після цього накладають на лицьовий бік деталі зрізи до зрізу і пришивають.

Далі запрасований згин смужки (окантовки) вивертають навиворіт і пришивають.

(Таблиця “Подвійна окантовка”).

Оборки.

(Інструкційна картка № 5).

Часто для оздоблення використовують оборки.

Виготовляти їх можна двома способами.

1. Смужку тканини збирають на нитку.

Для цього прострочують двічі попри край тканини на машинці найбільшими по довжині стібками. Потім тягнуть одночасно за 2 нитки, беручи по одній від кожної строчки.

2. Вирізають по колу смужку тканини для оборки. У цьому разі збирати на нитку її не потрібно, бо фалди утворюються за рахунок різної довжини верхнього і нижнього зрізів оборки.

Слід пам’ятати:

Усі