Мовлення не є вродженою здібністю людини, воно формується поступово, разом з розвитком дитини.

Для своєчасчого і правильного становления мовлення необхідно, щоб кора головного мозку дитини досягла певної зрілості і органи чуття дитини слух і зір були також достатньо розвиненими. Відповідно віку повинні бути розвинені всі психічні процеси (увага,пам’ять, мислення). Все цe в певій мірі залежить від оточення, в якому розвивається дитина, і в повноцінному мовленнєвому оточенні тому числі.Фізичний розвиток може бути на якомусь етапі розвитку дитини послаблений внаслідок соматичних захворювань (хрон. пневмонії, хроч. тонзиліт, аденоїди та ін.). Це теж негативно впливає на розвиток мовлення дитини.

При нормальному розвитку мовлення до 5-6 р. у дитини спонтанно корегуються фізіологічні порушення звуковимови.

Від рівня мовного розвитку дитини залежить і її успішність навчання у школі. Порушення, фонематичних процесів: фонематичного сприймання та дифеpeнціація фонематичного уявлення, фонематичного аналізу і синтезу, призводить до порушення усного і писемного мовлення. Проте фонематичні і лексико-граматичні порушення мовлення супроводжуються порушенням звуковимови і тому їх не помічають.

Але все це може відображатися на письмі у вигляді таких помилок, помилки обумовлені несформованістю фонематичних процесів:

1) пропуски букв і складів - "трва”, “тава" - (трава), "кална"-(калина)

2) перестановки букв і складів - "скоровода"-(сковорода), "букла"-(булка) недописуваччя букв і складів - "гус"-(гуси)','кропи"-(кропива);

4) чарошувачня слів зайвими буквами і складами-"силон"-(слон), "бабабуся"-(бабуся);

5) спотворення слів - "здерер"-( з дерев);

6) написання прийменників разом із словами і окремо префікси від слів-

"настала"-(настала), "у дворі"- (у двор!); 7 написання всіх слів у реченні разом -"Випавснігнаполя"-(Випав сніг на поля,

8) заміна букв -"хород"-(город), "зук"- (жук);

9) порушеччя пом’якшення приголосних- "сіл"- (с!ль),"соми""-(сьомий").

II Помилки, обумовлені несформованістю лексико-граматично сторони

мовлення:

I) аграматизми-"Мені років шість."-(Мені шість років.)„ 3 деревів листя паде"- ( 3 дерев опадав листя.)

Недосконалі навички читання призводять до того, що діти мало і неохоче читають, позбавляючи себе одного із найважливіших джерел знань і збагачення словникового запасу. Обмеженість словникового запасу, зокрема слів абстрактного значення, і неправильна техніка читання перешкоджають дітям зрозуміти прочитане. Через низький розвиток мовлення їм важко давати логічно обгрунтовані відповіді на запитання, зв’язно і послідовно розповідати зміст прочитаного.

Це вливає і на інші сторони діяльності, вони втрачають інтерес до навчання не вміють зосередитися під час виконання завдання, в них уповільнений темп роботи, недостатня спостережливість, низька мовленнєва активність. Учні, які мають мовленнєві порушення і це перешкоджає їхньому успішному навчанню, повинні відвідувати заняття вчителя-логопеда в логопедичному кабі-неті при школі. Всі інші діти, мовленнєві порушення яких не впливають на навчання, а також дошкільнята від 5-ти років можуть отримати належну логопедичну допомогу в дитячій поліклініці.

Прохання до батьків, чиї діти відвідують логопедичний кабінет: підтримуйте впевненість дитини в тому, що недолік мовлення можна подолати, якщо во-на докладе до цього зусилля і старанність, буде виконувати вимоги і поради логопеда;

правильно будуйте спілкування з дитиною, створюйте умови для спокійного мовлення, помірного темпу, вносячи поправки не раніше, чим на етапі від-працювання навички:

проявляйте витримку, не допускайте роздратованого тону;

на етапах підготовки артикуляційного апарату до правильного промовляння звуків і закріпленню звуковимови, виконуйте домашнє завдання вчителя-логопеда;

прослідкуйте, щоб дитина самостійно виконувала завдання, проявляла ініціативу;

якщо в занятті переважають одноманітні вправи, то дитину треба переконати в їх необхідності.

Режим роботи вчителя-логопеда

Порушення мовлення - це відхилення від норми, загальноприйнятої в мовному середовищі.

Мовлення не є вродженою здібністю людини, вони формується у дитини з її ростом і розвитком. При нормальному розвитку до 5-р. пропадають фізіологічні особливості звуковимови дітей. На шостому році життя дитина добре промовляє всі звуки рідної мови, має достатньо активний словник і оволоді-ває граматично правильним мовленням. Більшість із недоліків мовлення у дітей шестиліток відображають природній, хоча і десь трохи запізнілий процес формування і долаються порівняно швидко в процесі шкільного навчання. Більш стійкі порушення потребують спеціально направленої (корекційної) роботи. Мовленнєві порушення у дітей можна розділити на три групи:

До першої групи належать фонетичні порушення мовлення, які виражаються в дефектному промовлянні звуків без супутніх проявів. Порушення вимови в цих випадках, як правило, склались і закріпились в зв’язку з неправиль-ною будовою або функцією артикуляційного апарату чи шляхом наслідування неправильного мовлення. При цьому спотворенний звук в особистому промовлянні асоціюється у дитини з тим правильним звуком, який він розрізняє в мовле-нні оточуючих, І власне порушення не заважає розвитку Інших компонентів мовлення.

Серед неправильно промовляємих звуків у шестилітніх учнів виявляються в основному свистячі звуки [с], [з], [ц]: шиплячі [ж], [ш]: африкати [ч], [щ] і сонорні звуки [р], [л]. Недоліки виражаються в спотвореній вимові чи від-сутності звука, в останньому випадку звук може постійно замінюватися Ін-шим (наприклад, замість звука [р]дитина вимовляє звук [л]).

Другу групу складають мовленнєві порушення, які зачіпають не тільки ви-мову, але й розрізнення звуків. Недоліки вимови в цих випадках виступають в якості супутника чи основи більш складних мовленнєвих порушень. Дитина не вловлює фонетичної і артикуляційної відмінності між опозиційними зву-ками.

Для такого недоліку типовими є наступні порушення вимови:

1) в мовле-нні дитини звук відсутній або постійно замінюється Іншим (шапка-сапка), мишка-миска):

2) дитина вміє правильно промовляти звук як ізольовано, так і в слові, але в самостійному мовленні не завжди правильно його про-мовляє. Може заміняти його будь-яким Іншим звуком, близьким за артикуляці-єю і звучанням або кількома. Наприклад, звук [ж] дитина в різних словах мо-же промовляти або неправильно або заміняти звуками [з], [с], [ш]. Женя, але заба -(жаба), щук (жук): (з) дитина вміє