Вироблення вмінь аналізувати звуковий склад слова починається із роз розпізнавання звука в слові. Перед дитиною ставиться—завдання почути певний звук у слові. Спочатку дають такі слова, де звук має найкращу чутність, пропонують тільки ті звуки, які добре вимовляються : дитиною. Н-, послу-хати і плеснути в долоні, коли буде вимовлено слово з певним звуком. Звуки пропонуються в різних позиціях слова. Пропонуємо такі завданню

1. Пригадати слова із запропонованим звуком. На допомогу пропонують групу предметів, або малюнків.

2. Відібрати малюнки, у назвах яких е запропонований звук.

3. Визначити місце звука в слові. Спочатку відібрати ті малюнки, у назві

яких звук стоїть на початку слова, а потім - у кінці.

4. Порівняти слова з двома визначеними звуками. Спочатку відібрати ті, у назвах яких є звук а, а потім - із звуком У.

Складнішими є завдання на визначення спільного звука в ряді запропонова-них слів, назвах малюнків. Такі завдання активізують увагу, пам'ять, мислення учнів. Н-д, визначити, який звук повторюється у названих словах (мак, сад, рак, лак, бак). Або: порівняти два слова і сказати, чим вони відрізняються між собою (мак- рак, сир-син, лити-шити).

Потім можна переходити до визначеності послідовності звуків у слові. Щоб виконати це завдання, учень має не тільки почути та виділити звук з мовного потоку, а і запам'ятати слово, що аналізуватися. У багатьох дітей не завданню викликає утруднення: вони пропускають окремі звуки, зокрема голосні та приголосні при їх збігу. Тому пропонують просторове й часове звукове моделювання слова. Просторове моделювання передбачає використання схеми у вигляді кліток чи крапок під малюнком. Одночасно здійснюється акцентування послідовно кожного звука чи окремих звуків у слові. (часове моделювання). Це допомагає виробити у дітей уміння узагальнювати, абстрагувати, оскільки сама схема е результатом розумових операцій.

Аналізувати звуковий склад слова треба так, щоб весь час аналітична ро-бота поєднувалась із синтетичною, вказувала на зразок частин з цілим. Діти повинні добре засвоїти, що заміни, пропуск чи перестановка звуків у слові ведуть до зміни значенню слова (сом-сам-сум, слід-лід, рис-сир). Визначати звуки у слові треба спочатку в односкладових словах і спочатку визначати перший звук у слові, потім останній, потім - в середині слова, потім - пос-лідовність звуків у слові.

Ускладнення звукової і складової структури полягає в поступовому веде-нні слів із звуками, яких не можна протяжно вимовляти (зімкнені у відктитому складі, ненаголошєні голосні), із збігом приголосних, з більшою кількістю складів. Особливу групу становлять слова з опозиційними звуками (шосе, па-роплав) та слова з м’якими приголосними. Такі слова дають в міру засвоєння правильної вимови цих звуків.

Проведена робота з розвитку фонематичного сприймання, аналізу й синтезу звукового складу, слова позитивно впливає на формування звуковимови, вдосконалення загального мовного розвитку.

Дітям зазвичай важко перейти від усного до писемного мовлення. Адже в процесі письма треба розподіляти увагу мок технічною, орфографічною та мислительною операціями, крім того, необхідно мати розвинену координацію та дрібну моторику м'язів руки, вміти орієнтуватися в просторі. А найголовніше: щоб правильно написати слово, треба вміти пра-вильно його вимовляти.

Як правило, дитина спершу промовляє слово пошепки (або подумки), а вже потім записує. Тому особливо важко тим, які мають певні проблеми з мовленням, хоча помилки на початко-вому етапі навчання грамоти та письма трапляються і в дітей, мовлення яких розвивалося нормально.

Сформувати й закріпити в дітей необхідні навички та запобігти виникненню помилок на письмі допо-можуть спеціальні вправи

Вправи-ігри на диференціацію звуків

Не можна підготувати дитину до правильного письма, не приділивши уваги її звуковимові. Діти тільки у 5 років починають повністю правильно ви-мовляти звуки. І більшість з них пише так, як ви-мовляє — неправильно. Саме тому в дитячих зоши-тах з'являються слова: "либа" (риба), "сишка" або "шнека" (шишка).

Найчастіше помилки трапляються у написанні слів із літерами: ш — с, с — з, ж — з, л — р, ч — с, ч — щ. Щоб уникати цих помилок й полегшити дитині пе-рехід від усного мовлення до писемного, варто вклю-чати до регулярних занять з дитиною (починаючи з 4-5 років) вправи-ігри на диференціацію цих зву-ків. З цією метою пропонуємо серію вправ-ігор. Ди-тина може виконувати завдання мовчки або промов-ляючи слова вголос.

Гра Допоможемо Соні та Шурі [с] - [ш]

На картоні зображено дві ляльки, до яких до-даються набори папе-рового одягу. Педагог повідомляє, що ляльок звати Соня і Шура. Для Соні треба відібрати одяг, в назві якого є звук [с], для Шури — зі звуком [ш]: сорочка — шорти, сарафан — шкарпетки, светр—

штани, сукня — шуба...

Гра Ляльки збираються на прогулянку [c]-[з]

На аркуші паперу намальовано дві ляльки з дво-ма однаковими наборами одягу та взуття. Педагог пропонує дітям дібрати для ляльки Зої одяг та взут-тя зеленого кольору, а для Світланки — синього.

Виконуючи завдання, діти промовляють словоспо-лучення:

синя хустка — зелена хустка, синя куртка — зеле-на куртка, сині черевики — зелені черевики...

Гра Крамниця іграшок [с] - [з]

Педагог виставляє на столі іграшки, в назвах яких є звуки [з] та [с]: слоника, сову, собачку, лисичку, сумочку, намисто, скакалку, люстерко, зайчика, зеб-ру, мозаїку, козу тощо. Одна дитина — продавець, решта — покупці. Покупці отримують по одній картці—

синього або зеленого кольору. Діти визначають перший звук