Індивідуальний підхід до учнів

ПЛАН.

І. Індивідуальність та особистість.

2. Індивідуальний підхід.

3. Інтереси учнів.

4. Ієрархія можливостей особистості.

5. Характеристика типів темпераментів.

6. Структура характеру особистості.

7. Увага.

8. Види пам’яті.

9. Вікові особливості учнів.

10. Естрадні дані учнів.

11. Педагогічні вимоги до контролю знань.

12. Висновок.

"Ти на землі – людина.

І хочеш ти того чи ні –

Усмішка твоя - єдина,

Мука твоя - єдина,

Очі твої - одні."

Василь Симоненко.

Для слухача привабливість звучання музичного твору полягає в тому, що у кожного виконавця воно набуває неповторного інди-відуального відтінку. Отже завдання справжнього педагога в кін-цевому результаті полягає в тому, щоб виховати не учнів-близнюків, а різних за творчою індивідуальністю, не схожих один на одного музикантів.

Процес навчання не може бути стандартизованим. Він повинен опиратись на застосування індивідуальної методики, яка вип-ливає з конкретних неповторних властивостей художньої натури учня. Чим швидше педагог знайде методи розкриття творчої інди-відуальності свого вихованця, тим ефективніше навчальний процес.

Індивідуальність людини – її характер, інтереси, здібності завжди в тій чи іншій мірі відбивають біографію людини, пройде-ний нею миттєвий шлях. Людина народжується вже людиною. Факт належності маляти до людського роду фіксується в понятті "інди-від". Тобто, в понятті "індивід" втілено родову належність людини.

Поняття "особистість" є дещо вужчим від попереднього.

ОСОБИСТІСТЬ – категорія суспільно-історична, це діяч суспільного розвитку, свідомий індивід, який посідає певне становище в суспільстві та виконує певну громадську роль. Осо-бистість – це свідомий індивід.

ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ – це особистість у її своєрідності. Коли кажуть про індивідуальність, то мають на ува-зі оригінальність особистості.

Індивідуальна кожна людина, але індивідуальність одних про являється дуже яскраво, випукло, інших – непомітно. Індивідуаль-ність може проявлятись в інтелектуальній, емоційній, больовій сферах або відразу в усіх сферах психічної діяльності.

В ДМШ застосовується така форма організації навчального процесу, як індивідуальний урок. До речі, індивідуальне навчання – це форма навчального процесу. Воно переважало і в Древній Греції зміст полягає в тому, що учень виконає завдання індивідуально, користуючись при цьому безпосередньо допомогою викладача.

Це навчання є досить ефективним, тому що дозволяє враховувати особливості розвитку дитини, індивідуалізувати контроль за перебігом і в наслідок навчальної роботи.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД педагога до його вихованців – це вміння врахувати всі фактори, які гальмують і які сприятливо впливають на розвиток учня.

При уважному вивченні педагог не зможе знайти двох учнів однакового психічного складу. Кожен з них буде відрізнятися від своїх товаришів по навчанню рядом певних особливостей.

Проблема виховання індивідуальності в процесі навчання вимагає уважного вивчення психічних особливостей учня, його нахилів і творчих та виконавських можливостей. Якщо педагог “вгадає” схильності свого учня і буде навчати його так, щоб пробудити зацікавленість в роботі, то ефективність в роботі, ефективність діяльності значно підвищиться.

Перше, що відрізняє учні і з психічного боку, це їхні інтереси, які відзначаються протягом до певного роду діяльності, інтереси є найважливішою сполукою до набуття знань, тому еони ас Цінні бути різноманітні, широкі.

З усього кола інтересів основним для учня-баяніста має бути прагнення
стати музикантом-виконавцем. Важливо, щоб основний інтерес був
сталим, бо без цього учень не досягне значних успіхів.

Друга відмінна риса – це здібності учня.

Здібності – це психічні якості, завдяки яким людина набуває знань, умінь і навичок і успішно займається якою-небудь діяльністю. Розрізняють загальні та спеціальні здібності.

При загальних здібностях людина може займатись любою спеціальністю, а при спеціальних – окремими видами діяльності.

Ми знаємо, що з готовими здібностями діти не народжуються, народжуються лише з внутрішніми передумовами до розвитку здібностей – з задатками. Здібності завжди є продуктом розвитку дитини, продуктом її навчання та виховання. Щоб у дитини в тій чи діяльності виявились здібності, для цього потрібний рівень фізичного та психічного розвитку, певні знання. Спостереження показують, що рано виявляються здібності в галузі художньої діяльності, пізніше – в технічній та математичній галузі. Це пояснюється, очевидно, тим, що для виявлення здібностей у цих останніх галузях потрібно мати більше спеціальних знань, ну і звичайно, розвинуте мислення. Здібності дітей виявляються в допитливості, в їх інтересах і нахилах до тих чи інших форм розвитком здібностей потрібно постійно керувати. Без правильно побудованого навчання, без наполегливої праці над собою навіть "вундеркінди", тобто діти з рано виявленими визначними здібностями, стають пустоцвітами. До завдання вчителя входить, по-перше, виявлення здібностей у дітей; придивлятись, помічати до чого діти виявляють найбільше допитливості, в яких напрямках розвиваються їхні інтереси та нахили, до чого вона з найбільшою охотою беруться, в чому вони виявляють спритність і вміння організувати всі умови, при яких розвиваються здібності. Однак вирішальне значення в діяльності вчителя мають його педагогічні схильності та здібності. Вплив учителя на учня залежить від наявності в нього таких вольових якостей, як ініціатива, дисциплінованість, самовладання. В процесі навчання і виховання учитель оволодіває незрілою ще волею дитини і спрямовує її поведінку, формує у неї кращі якості волі і характеру. Неодмінною умовою вимогливого вчителя є твердість і рішучість в діях. Але вимогливість вчителя дає найкращий виховний ефект тоді, коли вона не формальна. Учитель, який вимагає, не рахуючись з обставинами, з настроями учня і не передбачає наслідків своїх вимог, втрачає мірі і втрачає контакт з дітьми.

Так, щоб стати добрим музикантом, необхідно мати добрі музично-виконавські дані. До них належить музичний слух, почуття ритму, емоційність –сприйняття музики, технічні здібності, музична пам’ять, емоційна уява. Сукупність здібностей, необхідних для виконання