План

Вступ

Болонський процес (Європейський контекст)

1.1 Історія Болонського процесу

1.2 Загальні принципи формування систем вищої освіти європейських країн

Естонія і Болонський процес

2.1 Система університетської освіти Естонії

2.2 Система залікових одиниць у естонській вищій освіті

2.3. Перевірка якості вищої освіти в Естонії

Список використаних джерел

Вступ

Проблема якості освіти – це в першу чергу проблема підготовки спеціалістів, які б відповідали вимогам міжнародного ринку праці. Підвищення якості підготовки високопрофесійних спеціалістів вимагає від навчальних закладів постійного моніторингу ринку праці, динамічної корекції навчальних планів, впровадження нових технологій в навчальний процес і постійного зросту кваліфікації професорсько – викладацького складу.

Мабуть, найкращим коментарем процесу входження Естонії у Болонську систему освіти будуть слова Валерія Меркіна, співробітника Естонського центру російської освіти:

“Входження Естонії у Болонський процес несе у собі, окрім корекції самої системи підготовки спеціалістів високої кваліфікації, необхідність також переймати досвід у провідних західних університетів.

Республіка матиме велику віддачу саме від європейської, а не якої-небудь іншої (американської) системи освіти.

У зв’язку з цим, твердження деяких наших спеціалістів, що, мовляв, наші випускники вузів потрібніші Європі, аніж навпаки, є помилковими.

Думати і прогнозувати, що участь у Болонському процесі активізує “витікання мозку”, тобто втечі спеціалістів із Естонії, - це просто неповага до власної держави. До речі, статистика стверджує, що із країн, які вже входять до Євросоюзу, виїжджає менше 10% випускників вищих навчальних закладів.

Не є таємницею також і те, що окремі вузи нашої країни просто не зможуть змагатися із провідними західними університетами. Болонський процес сам розставить усі крапки над “і”, тобто примусить їх зійти з європейського освітнього простору.

Або ж удосконалюватися...” [12]

Болонський процес в першу чергу сприяє обміну досвідом між різними університетами Європи, створює можливість підвищення інтелектуального потенціалу країни, розвитку всієї системи освіти. Таким чином Болонський процес або примусить окремі навчальні заклади підвищити наявний рівень підготовки, або ж такий університет стає неконкурентноспроможним у сфері освіти.

В нашій роботі ми розглянули два аспекти даної проблематики: по-перше – саму Булонську систему як таку, і по-друге – особливості входження Естонії в Болонський процес.

І ці два аспекти одночасно є основними завданнями даної роботи.

Болонський процес (Європейський контекст)

1.1. Історія Болонського процесу

Однією з найбільш актуальних тем у сучасній системі університетської освіти в нашій країні та країнах СНД все більше стає питання про Болонську систему, тим більш важливим це питання є у світлі початку входження цих країн у європейський простір також і в контексті освіти.

Процес об’єднання Європи супроводжується формуванням спільного освітнього і наукового простору та розробкою єдиних критеріїв і стандартів у цій сфері в масштабах усього континенту. Цей процес отримав назву Болонського від назви університету в італійському місті Болонья, де було започатковано такі ініціативи. Головна мета цього процесу — консолідація зусиль наукової та освітянської громадськості й урядів країн Європи для підвищення конкурентоспроможності європейської системи науки і вищої освіти у світовому вимірі, а також для підвищення ролі цієї системи у суспільних перетвореннях [5, 8].

Болонський процес був започаткований 19 червня 1999 року у м. Болонья (Італія) підписанням 29 міністрами освіти країн Європи «Болонської декларації». Цим актом країни-учасниці узгодили спільні вимоги, критерії та стандарти національних систем вищої освіти і домовилися про створення єдиного європейського освітянського та наукового простору до 2010 року. В межах цього простору мають діяти єдині умови визнання дипломів про освіту, працевлаштування та мобільності громадян, що має істотно підвищити конкурентоспроможність європейського ринку праці й освітянських послуг. Цей документ передбачав прийняття загальної системи порівнюваних вчених ступенів, у тому числі через затвердження Додатку до диплома; запровадження в усіх країнах двох циклів навчання, при цьому перший, бакалаврський цикл, має становити не менше трьох років, а другий, магістерський, — не менше двох років; запровадження систем кредитів відповідно до європейської системи трансферу оцінок (ECTS); сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості освіти, розробка порівнюваних критеріїв та методів оцінки якості; усунення перешкод на шляху мобільності студентів та викладачів у межах визначеного простору.

Наступний етап Болонського процесу відбувся у Празі 19 травня 2001 року, де було підписано Празьке комюніке вже представниками 33 країн Європи. На саміті було виділено важливі елементи Європейського простору вищої освіти, а саме: постійне навчання протягом усього життя; мотивоване залучення студентів до навчання; сприяння підвищенню привабливості та конкурентоспроможності європейського простору вищої освіти для інших регіонів світу.

Третій етап Болонського процесу відбувся в м. Берліні 18—19 вересня 2003 року, де було підписано відповідне комюніке. Було ухвалено рішення розширити загальноєвропейські вимоги і стандарти на докторські ступені. Встановлено, що в країнах—учасницях Болонського процесу має бути один докторський ступінь — «доктор філософії» у відповідних сферах знань. Були розроблені додаткові модулі, курси та навчальні плани з європейським змістом, відповідною орієнтацією й організацією. Зазначалося, що європейський простір вищої освіти та європейський простір дослідницької діяльності — дві взаємопов’язані частини суспільства знань. До Болонської співдружності, поруч з іншими сімома країнами, було прийнято і Росію (до Болонського процесу сьогодні входять 40 країн Європи). [12]

1.2 Загальні принципи формування систем вищої освіти європейських країн

Система освіти, як і культура її народу, є унікальним явищем незрівнянно складнішим, ніж інші системи (транспорту, зв'язку, безпеки), тому що вона глибоко пов'язана з духовними і матеріальними аспектами минулого і сучасного. Освіта тісно пов’язана з традицією народу, системою виховання, системою цінностей та пріоритетних напрямків формування особистості дитини, а у системі вищої