Шкільна практика, життя настирливо вимагали систематичного контролю знань учнів, і вже з 1920-1921 навчальному році в школах ряду губерній широко практикувалися такі форми перевірки знань, як співбесіди, репетиції, заліки.

Органи народної освіти змушені були визнати необхідність контролю знань учнів і запропонували створити замість старих форм перевірки знань учнів - нові, основані на даних дитячої психології і змісту навчального процесу.

Пошуки тривали, виникало багато різних концепцій і тез, але ясності і чіткості в справі перевірки і обліку знань не було.

Деякі педагоги (О.Ерн. С.І.Миропольський, І.Ф.Рашевський, О.Н.Странолюбський та ін.) пропонувати звільнити дітей від надмірної опіки і контролю з боку вчителя, підкреслюючи, що пролетарська школа повинна поставити на перший план активний самоконтроль учнями своїх знань, умінь і навичок. Інші (В.О.Євтушевський, К.К.Сент-Ілер, М.Рембрович та ін.) вважали, що контроль і оцінку знань має насамперед здійснювати вчитель: проводити її слід систематично, методика проведення контролю і оцінки знань повинна відповідати суті процесу навчання.

У 1924-1925 роках відділи народної освіти почали запроваджувати в школах тести, зважаючи їх найдосконалішою формою перевірки знань і здібностей учнів. Перші спроби застосування тестів успішності на Україні зробили Центральна комісія НОП при метод комітеті Головпросвіти України, дослідна станція Головсоцвиху України, комісія НОП метод комітету політосвіти України та деякі вузи м.Харкова. Центральна комісія НОП створила й перевірила в 1924-1924 і 1925-1926 навчальних роках тести з політграмоти, арифметики, алгебри, графіки, граматики, швидкості читання та ін. Проте тестова перевірка знань не встигла ввійти з практику роботи всіх шкіл країни, тестування не вийшло за межі окремих шкіл, головним чином дослідно - показових, оскільки було визнано шкідливим педагогічним методом [37].

Великого значення для правильного розв'язання проблеми контролю знань учнів набули на той час постанова уряду від 5 вересня 1931 року "Про початкову і середню школу", яка засудила неправильні концепції навчання, що тоді панували, і від 25 серпня 1932 року "Про навчальні програми і режим у початковій і середній школі".

Ці постанови привернули увагу вчителів до систематичної поточної перевірки знань учнів. Було визнано, що основою оцінки успішності учнів має бути не суб'єктивне спостереження, а об'єктивна перевірка результатів їх навчальної роботи.

На початок 60-х років намітилася певна тенденція перебудувати існуючу систему контролю знань, після того, коли журнал “Народное образование” відкрив на своїх сторінках дискусію з питання про структуру уроку, публікуючи на цю тему статтю К. О.Москаленка [17].

Засудження чотириетапного шаблонного уроку з гіпертрофованим опитуванням певною мірою стимулювало творчу думку вчителів щодо пошуку шляхів урізноманітнення навчального пронесу піднесення ефективності уроку. Деякі вчителі намагалися вивільнити час. Який нераціонально використовувався на уроці для перевірки домашніх завдань і довготривалого опитування учнів. Проте однобоке застосування поурочного бала, нехтування іншими методами перевірки знань створили загрозу виникнення певної недооцінки ґрунтовної перевірки знань учнів.

За ініціативою к. п. н. С.Ф. Сухорського, в 70-х роках з Україні була проведена значка робота по впровадженню у шкільну практику тематичної системи контролю і оцінки успішності учнів. Нагромаджено певний позитивний досвід здійснення тематичного контролю за успішністю учнів, раціоналізації методів перевірки, ширшого застосування усної і письмової перевірки, методів графічної і тестової перевірки.

Керуючись методичними листами Міністерства освіти України про тематичний облік знань, вчителі предметники розробили дидактичні матеріали для контролю знань учнів з навчальних тем, використовуючи при ньому специфіку свого предмету, вікові особливості учнів та інші фактори.

На кінець 70-х років, з метою знайти більш раціональний варіант облікового документу ніж шкільний класний журнал, студентський та викладацький склад Львівського державного університету під керівництвом к. п. н. С.Ф.Сухорського працювали над створенням "Облікової книжки учня". В ній виділялися сторінки для обліку успішності з кожного предмету, для обліку виконання громадських доручень, суспільно-корисної праці і самообслуговування, записів класного керівника та причин відсутності в школі, а також сторінка для оцінки учня за кожний день.

В школах Ленінського району м.Льзову проводилася експериментальна апробація "Облікової книжки учня", але широкої популярності вона так і не здобула.

Останнім часом у педагогічній літературі, як вітчизняній так і в зарубіжній, з'явилося чимало статей з питань контролю та оцінки знань учнів [3.6.311.32].

Так, певної популярності набула рейтингова система оцінювання знань учнів. В основу цього показника закладена оцінка в балах не лише на екзаменах, але й на заліках. При цьому забезпечується більша гнучкість оцінки знань, умінь та навичок.

Педагогам відомо: одна й та ж оцінка має різне значення навіть у 2-х учнів. З одного, наприклад, "четвірка"' - ближче до ""п'ятірки", а з іншого - це майже "трійка". Тому рейтинговою системою оцінювання знань передбачено, що одна й та ж оцінка супроводжується відповідною кількістю балів. Всі бали, отримані учнем за певний період навчання сумуються і ця сума порівнюється з максимальним рейтинговим показником. На основі цього робиться висновок про рівень знань учнів.

Така система оцінки знань і рівня підготовки, крім справедливості, несе в