Тема: Використання позитивних традицій та народних свят у вихованні молодших школярів

План

Вступ

Розділ 1. Традиції і свята у теорії практиці роботи загальноосвітньої школи.

Використання традиції свят у вихованні, як педагогічна проблема.

Особливості використання свято традицій в початковій школі.

Розділ 2. Педагогічні умови ефективного використання традицій і свят у вихованні дітей молодшого і шкільного віку

2.1 Методика використання традицій і свят на уроках.

2.2 Використання традицій свят в позаурочний час

Вступ

В умовах розбудови України як суверенної держави перед школою стоїть складне і відповідальне завдання – виховати високоморальне, національно свідоме підростаюче покоління, патріотів своєї Батьківщини, спадкоємців і продовжувачів прогресивних національних традицій. Педагогічні колективи освітніх установ Україні здійснюють це як на уроках, так і в позаурочний час, використовуючи народознавство.

Включення народознавства у навчально – виховний процес сприяє засвоєнню учнями знань про Батьківщину, свій народ, його культуру, виробленню умінь і навичок застосовувати їх на практиці, оволодінню рідною мовою, співробітництво вчителів і учнів у виборі форм і видів діяльності, організації активно –творчої патріотичної роботи школярів в позаурочній час.

Сучасній період розвитку суспільства в нашій незалежній державі Україні відкриває широкі можливості для оновлення змісту освіти на основі народності школи, що дає змогу формувати духовно багате покоління людей.

Виховання починається із засвоєння дітьми духовних надбань рідного народу. Без оволодіння в сім’ї, дитячому садку, школі культурою свого народу, пізнання його самобутнього національного обличчя, практичного продовження культурно-історичних традицій, звичаїв, обрядів не можна і говорити про успіх перебудови навчально-виховного процесу.

Загальноосвітня школа виконує важливу роль у вихованні учнів, формуванні в них любові до рідного краю, історичної пам’яті, духовності, національного характеру і психології. Адже все, що закладається учнями у період навчання і виховання в школі, визначає в подальшому успіх процесу формуванню особистості, її світогляду і загального розвитку. Набуті в школі особистісні якості, знання, вміння і навички не тільки забезпечують основу навчання і виховання молоді, а й значною мірою визначають якості практичної, громадської, діяльності дорослої людини.

Формування творчої особистості нерозривно зв’язане із відродженням нації, демократизацією і гуманізацією суспільства, поглибленням самоуправління народу, котре передбачає висунення молоді на керівну роботу в сферах управління і виробництва.

Це обумовлює новий підхід до виховання учнівської молоді. Виникла соціальна потреба у формуванні творчої особистості, яка змогла б розв’язувати як щоденні, так і масштабні завдання, що забезпечують не просто виживання, а прогрес нації.

Виховання такої особистості вимагає, перш за все, удосконалення патріотичного виховання, врахування особливостей розвитку суверенної України, її потреб у відродженні нації, використання традиційного вміння і бажання українського народу працювати на благо своєї держави.

Визначальним у вихованні є уявлення про людину як «про творчу особистість, яка самостійно обирає свої дій рішення, досягає суттєвого рівня розумового розвитку, професійної майстерності, здатна до нестандартних дій, усвідомлює власну відповідальність перед собою, колективом і суспільством.»

Отже, на сучасному етапі суспільного розвитку у вихованні домінує творчій фактор, що визначає основу духовності людини.

Цей процес не може бути стихійним, він передбачає співробітництво, спів діяльність, співтворчість вчителя і учня.

Ефективність формування творчої особистості, безперечно, підвищується, якщо забезпечується: використання педагогіки народознавства і засвоєння учнями знань про Батьківщину, його культуру спосіб життя, вмінь та навичок у їх практичному застосуванні; співробітництво вчителів та учнів у виборі різних форм і видів діяльності; організація активно творчої патріотичної діяльності учнів у позаурочний час.

Велике значення в дослідженні проблеми мають праці К. Д.Ушинського, А.С. Сухомлинського, Ю.Д.Руденка, М.Г. Стельмаховича та інших видатних педагогів, у яких розглядаються питання теорії і практики виховання школярів на ідеях народності.

У педагогічній спадщині цих корифеїв педагогіки розкрита необхідність, удосконалення процесу патріотичного виховання дітей. Вони стверджували, що відмова від патріотичного виховання приведе до духовного зубожіння і моральної деградації суспільства: Як немає людини без любові до Батьківщини, і ця любов дає вихованню вірний ключ до серця людини і могутню опору для боротьби з його поганими природними, особистими, сімейними, родинними нахилами.

Провідне місце в статтях, книгах, підручниках К. Д. Ушинського займає ідея народного виховання. Визначаючи головні аспекти виховання дітей, він вважає, що справжня любов до Батьківщини повинна поєднуватися із знаннями мови, мистецтва, кращих традицій і звичаїв народу. На думку Костянтина Дмитровича, виховувати патріотів – означає прищеплювати дітям почуття обов’язку перед Батьківщиною, відповідальності, громадянськості, високої гідності. В той же час дитина не повинна бути національно обмеженою, вона повинна з повагою ставитись до інших народів. Цілком справедливо стверджує К.Д Ушинський, що викладання рідної мови в школі є основою її навчання і найголовнішим його предметом.

Дитина, оволодіваючи мовою своїх батьків, прилучається до рідної культури, засобами якї формується «корінь духовності.» Завдяки мові учні оволодівають методами і прийомами творчого мислення, продовження творчих культурно-історичних традицій свого народу.

У центрі теоретичної і практичної діяльності А. С. Макаренка ми бачимо проблеми формування людини. Він переконливо стверджує, що в неї потрібно виховувати патріотичні переконання, почуття обов’язку і поняття честі, вміння бути ввічливим, цілеспрямованим і добрим. Справжня людина має бути організатором, наполегливою і загартованою, вміти володіти собою і впливати на інших. Вона повинна бути веселою і бадьорою, здатною боротися й будувати, любити життя.

Цілком вірно стверджує А.С.Макаренко, що майбутнє країни, її рух вперед залежить від виховання особистості, яка повинна не