Провідною ідеєю виховання у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського є синівська вірність Вітчизні, землі, народу. Видатний педагог постійно підкреслював, що справжнє народження дитини як громадянина, мислячої, натхненної благородними ідеями особистості, трудівника, коли дитина відчуває себе частиною народу, і в ній як сонячний промінь краплі води, відображається багатовікова історія цього народу, його велич й слава, його любов і надія.

Він вважав, що джерелом, яке живить могутнє почуття любові до вітчизни, є любов до матері, батька, рідного куточка землі, захоплення величчю своєї Батьківщини, її минулим і нелегким сьогоденням.

На думку В.О. Сухомлинського, формування особистості включає в себе пізнання, розуміння людиною своєї Батьківщини, становлення в душі патріотичної серцевини, духовно багату самовіддану діяльність патріотичного характеру. Важливим джерелом творчості людини є народна педагогічна мудрість, найкращі виховні традиції народу.

Корифеї педагогіки вважали, що школа це колиска народу. Її найвище покликання – з покоління в покоління відтворювати народ, націю, виховувати молодь у дусі вірності ідейним, моральним і трудовим ідеям батьків, дідів. З перших днів перебування в школі потрібно вводити дітей у чарівний світ історичних надбань рідного народу. Глибоке засвоєння рідної культури, історії, як цілісності духовного життя народу – одна із найголовніших умов формування активно-творчої особистості

Кожен вчитель, з яким би класом він не працював і який би предмет не викладав, завжди є перш за все вихователем. Тому оволодіння майстерністю виховання, формами і методами його організації одне з найголовніших завдань педагога. Від цього залежить його успіх, задоволення своєю працею і те, які відносини складуться у нього з вихованцями. Тому надзвичайно важливо кожному вчителю оволодіти теоретичними знаннями методики виховання школярів засобами народознавства, виробляти вміння та навички, застосовувати їх у власній педагогічній діяльності.

Сьогодні ми повертаємось до забутого, відроджуючи, до життя національні традиції, свята, національній дух нашого народу.

Виховні завдання мають на меті прищепити дітям на сам перед любов до рідного краю, до землі своїх предків, до рідної мови, оселі, до батьківщини, почуття гордості за свій народ, повагу до національної культури, національних звичаїв та обрядів.

Природними національними рисами характеру українців вважається щирість, гостинність, доброта, мудрість, щедрість, добре почуття гумору. Отож ці риси особистості потрібно виховувати у дитини використовуючи для цього багатий народознавчий матеріал.

Уроки з народознавства сприяють вихованню у дітей духовності на національному ґрунті, доброзичливості, чесності, взаємоповаги, чемності, скромності, товариськості, поваги до культури інших народів, вшанування інших традицій, оберегів.

Прилучення дітей до народної творчості, мистецтва, безпосередня участь у національних святах виховують у них естетичні почуття, розвивають художнє світобачення, наповнюють емоційну сферу дитини радощами, піднімають настрій, формують естетичний смак.

Метою нашої курсової роботи є розкриття специфіки використання позитивних традицій та народних свят у вихованні молодших школярів.

Об’єктом дослідження: процес використання позитивних традицій та народних свят у вихованні молодших школярів.

Предметом є особливості використання народних традицій

Розділ 1. Традиції і свята у теорії практиці роботи загальноосвітньої школи.

Використання традиції свят у вихованні, як педагогічна проблема.

Організація народознавчої роботи в школі – це системний творчий пошук, спрямований на оновлення змісту навчально-виховного процесу, наповнення його народознавчим матеріалом, впровадження нових підходів, пробудження пізнавальних інтересів учнів до вивчення і засвоєння національних та загальнолюдських цінностей.

Великого значення в організації народознавчої роботи в школі набувають в праці Г.Ващенка, С.Русової, Ю.Руденка, М.Стельмаховича, В.Скуратівського, В.Сухомлинського, в яких розглядаються питання теорії і практики виховання дітей на ідеях народності.

Так Г.Вщенко вважав, що основу виховання молоді становлять такі загальнолюдські і національні цінності, як творення добра і боротьба зі злом, шукання правди і побудова справедливого ладу; складовою системою виховання має бути родинне виховання, адже ніщо не може замінити дитині материнської любові, добра, ласки. Повноту виховного процесу на думку Г.Ващенка забезпечить міцний зв'язок школи з родиною, молодіжними організаціями, які справляють великий вплив на виховання національного характеру, волі, патріотизму.

Виховний ідеал людини, твердить педагог, криється у пісенному фонді України, у звичаях українського народу, в його літературі, мистецтві, у християнській вірі, історичному минулому. Відродження минулого з його культурними цінностями і черпання зі скарбниць інших народів того, що відповідає нашій духовності, послужить основою творення власного виховного ідеалу.

З перших днів перебування дитини в школі; тобто в початкових класах, потрібно вводити її в світ культурно-історичних надбань народу.

Багатий наш народ своїми звичаями, обрядами. Їх багато і навіть в різних куточках однієї області вони різні. Ми повинні знайомити дітей з різними народними святами, звичаями, обрядами, традиціями, народними прикметами.

Звичаї, традиції – це невідокремлені явища в житті народу, це втілені в рухи і дію світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремими людьми. А ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на духовну культуру даного народу що в свою чергу впливає на процес постання народної творчості. Саме тому народна творчість нерозривно зв’язана зі звичаями народу.

Традиції, звичаї народу це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому.

Народні звичаї, традиції, охоплюють усі ділянки громадського, родинного і суспільного життя. Традиції, звичаї – це не тільки закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Звичаї, а також мова – це ті найцінніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю. Звичаї, традиції, як і мова, виробилися протягом усього довгого життя і розвитку кожного