- Діти, сьогодні у нас надзвичайний урок. Щоб ви краще засвоїли новий матеріал, я на допомогу запросила Українську пісню. Прочитайте хором вислів (Записано на дошці): «Пісня і труд поруч ідуть» пригадайте свої улюблені народні пісні і спробуйте в них «впіймати» іменники.

Дехто з учнів виконує пісні (один куплет), а інші – визначають іменники, їх число, рід та записують у зошиті та на дошці.

«зацвіла в долині…» (Долина, калина, дівчина, дитина);

«Ой ходила дівчина…» (Дівчина, бережок, селезень, батіжок);

«А вже ясне сонечко припекло…» (Сонечко, золото).

Записуючи іменники учні визначають закінчення, де вони є, а потім читають їх і пояснюють, скільки предметів вони означають, чим відрізняються один від одного. Школярі роблять висновок, що одні слова означають один предмет, інші – багато, а потім зіставляють свої висновки з тими, що у підручнику.

На уроці учні працювали з прислів’ями про працю, яке раніше дібрали, розкривали їх зміст, визначали число іменників:

чесне діло роби сміло!

Хочеш їсти калачі – не сиди на печі!

Де руки й охота, там скора робота.

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.

На закріплення нового матеріалу вчитель використала гру «вгадай слово».

Важко переоцінити значення народної пісні. Вона не віддільна від життя, вражає багатством змісту хвилюючу розповідь про минуле і сучасне. Тому навчання в молодших класах має бути осяяне народними піснями. На уроках рідної мови, музики часто лунають колискові пісні що нагадують про рідну матусю. У колисковій пісні ми відчуваємо ненав’язливу форму, мелодику слова і музики, любов до природи, матусі. Все це розмаїття і має вбирати з перших днів маленька дитина.

Колискова як високо поетичний жанр народної творчості, здавна привертала увагу. Але нині рідко лунає пісня над колискою дитини. Тому і виникла думка у педагога про те, щоб вихованці зібрали колискові пісні від своїх матусь, бабусь, які їм співали. Всі колискові були зібрані в альбом, який назвали «моя колиска», а потім їх вивчили. Деякі з них:

А- а, а-а, люлята,

Поженемо телята

На зелене поле,

А там татко косить,

Донечці сну просить.

* * *

Котику сіренький,

Котику біленький,

Котику волохатий,

Не ходи по хаті,

Не буди дитяти.

Баю, баю, баю!

Дровець нарубаю

І в печі натоплю:

Буде тепло в хаті,

Буде дитя спати.

* * *

Дитя буде спати,

Котик воркотати.

Ой на кота воркота,

На дитину дрімота,

А- а, а-а, а-а-а!

У процесі вивчення української мови великого значення учитель надає систематичному заучуванню напам’ять сприйнятих на слух текстів: скоромовок, загадок, прислів’їв, лічилок, колядок, щедрівок. Все це допомогає вдосконалювати мовленеві навички дітей, збагачувати словниковий запас школярів, оскільки запам’ятали не лише окремі слова, а й кращі зразки зв’язного мовлення, які потім можуть служити основою для самостійного висловлювання.

Так, використовуючи загадки на уроках, педагог вчить дітей мислити, обґрунтовувати свої міркування, виробляти уважність, спостережливість, кмітливість. Народні загадки не тільки розвивають але й перевіряють розум людини.

Які ключі до неба добираються?

Ніс, як у свинки, та колючи щетинки.

Два брати через гору живуть і ніколи один до одного в гості не ходять.

До народних текстів вчитель пропонує такі запитання:

Чому так сказано? Які слова використані? Як ще можна сказати?

Починаючи з першого класу, вчитель пропонує учням заучувати на уроках скоромовки, забавлянки. Це має практичне значення – допомогає формуванню мовного апарату дитини, привчає до складних поєднань звуків, підтримує радісний бадьорий настрій. Наприклад:

Забавлянки.

- Ковальок, Ковальок,

Підкуй чобіток,

А я тобі, Ковальок,

Дам за теє п’ятачок

Я не хочу кувать:

В мене ручки болять.

Киця мура,

Де ти була?

У бабусі.

Що робила?

Миски мила.

Дві помила, дві розбила,

Баба голову набила.

Скоромовки

Мурлика муркоче

Морозива хоче.

Мур лико руденький,

Замерзнеш, дурненький!

не йди попри Прокопові

ворота, попри Прокопи шині

Кричав Архип, Архип.

Вчителі вважають що великі можливості для використання фольклору закладені в уроках читання, і класного, й позакласного. Читання книжок відкриває прекрасний світ людей і природи, всього, що нас оточує. Особливо це стосується дітей. Учні початкових класів прилучуються до цього світу саме на уроках читання. До кожного уроку читання готується додатковий матеріал: загадки, прислів’я, народні пісні, репродукції картин, тощо. Цим вчитель викликає зацікавленість до уроку кожного школяра, бажання вчитись правильно, виразно читати.

Під час екскурсії « рослини нашої місцевості» (3 клас) діти з великим захопленням слухають розповідь вчителя про вербу, яка здавна в Україні була в пошані, легенду, яка поширена у їхній місцевості.

Діти згадали народні пісні про вербу, проспівали їх.

Ой вербо, вербо,

Де ти росла,

Що твое листячко

Вода знесла?

Чим же прислужилась людям верба? На це запитання є змістовна, цікава відповідь (своєю красою, великою користю, невибагливістю до ґрунту і клімату, цілющими властивостями). Учні дізнаються, що в Україні росте 30 видів верби, найбільше вони прислужилися річкам і ставкам. Верба є природним фільтром усіляких домішок, недаремно люди для пиття під вербою або опускали гілочку верби у цеберко з водою.

Такі екскурсії залишають глибокий слід у дитячих серцях, виховують відповідальне ставлення до природних ресурсів, особисту зацікавленість кожного в охороні навколишнього середовища.

Під час екскурсій, подорожей у природу школярі пересвічуються у влучності народних прикмет. Скажімо, якщо у небі літає павутиння – на гарну погоду, а якщо голосно пищать синиці – вночі буде мороз.

В початковій школі теж вивчається українознавство. На всіх уроках використовується інтегрована система українознавства. Це математика + українознавство + рідна мова + історія; рідна мова + читання + українознавство; художня праця