У третьому класі по темі «Рік» використовують багатий матеріал з народознавства: хто започаткував у році 365 днів (історичний і науковий підхід), чому рік розпочинається за старим стилем, новим; чи завжди тиждень тривав 7 днів; скільки днів тривав місяць. На уроці читання з теми: «Краса землі, Краса життя» учні самі добрали матеріали з історії, про національні цінності, рід, родину, яка живе на своїй землі. Учні розповідали про любов до рідної землі, про добробут, про збереження природи. Інтегрований урок з математики «Подорож у казку - математику» збагатив дітей не тільки математичними знаннями, а й розширив уявлення про усну творчість українського народу. На цьому уроці учні ознайомились не тільки із звичаями, а й з перлинами українознавства у народних промислових виробах та ремеслах.

На уроках формується сприйняття української культурної спадщини, засвоєння учнями багатства знань про матеріальні та духовні цінності, традиції, звичаї, які ініціюють потребу самим створювати і примножувати культурні здобутки свого народу. Вчителі зібрали багатий матеріал з таких українознавчих тем: «День святого Миколая», «Без верби і калини немає України», «Домашні обереги», «Український рушник», «Моя родина», «Хліб – святиня народу».

Проблеми збереження генофонду України зумовлюють розробку концепції виховання дитини в системі національної освіти, де основу життєдіяльності є спорідненість українознавства і валеології.

Вчитель повинен не тільки виховувати і навчати, а й формувати уміння жити серед людей, відроджувати цінність родинності, відповідальність родини за виховання дитини; пропагувати найширше співробітництво школярів, учителів, батьків, підприємців, усіх, хто мешкає і трудиться неподалік від школи. Нам потрібно вивчати сімейні традиції, родинні свята, звичаї. Треба залучати батьків до життя класу, до роботи з дітьми у класі, бо вона має величезне виховне значення, пробуджує пізнавальні інтереси до історії свого родоводу, української нації, культури, побуту, почуття любові до батьків, свого народу, гордості за майстерність родичів, близьких. Все це сприяє розвитку творчих здібностей дітей, бажано примножувати родинні традиції, берегти національну культуру, добре вчитися.

2.2 використання традицій свят в позаурочний час

Позаурочний час має інший вимір педагогічних цінностей. Його разом із дітьми треба прожити, чітко виявляючи свою людську позицію, свою гідність і честь, глибокий інтерес до особистості дитини зосередженість на її духовному світі.

Процес виховання – це складне явище яке здійснюється на основі цілеспрямованого й організованого формування особистості громадянина незалежної держави. Мета і завдання виховання визначаються потребами сучасного суспільно-економічного розвитку України. Вчителю початкових класів належить значна роль у вихованні молодшого покоління тому в курсі методики розглядається позакласна й позашкільна робота з українського народознавства, яка має чітко виражений творчий характер, потребує творчої свободи, відповідного медичного забезпечення і встановлення певних критерій результативності теоретичні положення методики виховної роботи з народознавства підкріплюється практичним досвідом, сценарій виховних заходів з народознавства подаватимуть суттєву допомогу вчителю в оволодінні методами виховання, які взаємопов’язані з традиціями та нетрадиційними принципами виховання. Зміст виховної роботи народознавства, запропонований як зразок, підтверджує думку К.Д.Ушинського «Незважаючи на схожість педагогічних форм усіх європейських народів, у кожного з них своя особлива система виховання, своя мета і свої особливості для досягнення своєї мети.» [27с. 8]

Учитель повинен бути творчим не лише на уроці, а й у позаурочній виховній роботі. Саме там він стає сценаристом і режисером, і актором, і художником, і музикантом одночасно. Вивчаючи сімейні обряди, учні святкують «хрестини», «іменини», «пострижини», справляють обряди, але цим навичкам передує велетенська робота вчителя.

Діти беруть участь в обрядах колядування, у виконанні різних весняних пісень тощо. Такий спосіб прилучення їх не лише до пісень і танцю, а й до традицій виявився досить результативним і передавався із покоління в покоління.

Сама позакласна робота спонукає до творчості. Театралізовані дійства, виховні заходи, народні свята є частиною творчої лабораторії вчителя.

Оскільки народні традиції є засобами самореалізації особистості, то вони допомагають учителеві розв’язувати поряд із завданнями розвитку розумових здібностей та інтелекту учнів також проблеми морально-етичного, естетичного, трудового, екологічного виховання.

Традиції та свята в позаурочний час використовують в таких формах роботи, як: гуртки, змагання, святкові ранки, народні ігри, театралізовані дійства, виставки-ярмарки народних іграшок предметів домашнього вжитку, ляльки, та інше. Багатий ігровий матеріал, створений генієм народу для дітей віддзеркалює своєрідність культури нації. Знання цього жанру фольклору одухотворяє дитину, розвиває її мову, сприяє кращому розумінню національного образу світу.

Веселі ігри та забави с точністю передавались з покоління в покоління, освячувались в пам’яті людей і були спрямовані на умиротворення сил природи, на передавання знань, звичаїв, світопочувань, світосприймань, моралі, в іграх яскраво відтворювались естетичні начала народного життя, побуту, працю, уявлення про честь, гідність людини, її життєву місію. Таким чином, ігри сприяли розвитку в дитини національного мислення, формували її характер народні ігри нерозривно пов’язані з певною порою року, відповідними звичаями, обрядами, давніми віруваннями в духовність природи, сільськогосподарськими роботами трударів.

В ігровій діяльності молодшого школяра плекаються природні смаки, емоційні відчуття, навички спілкування з природою риси національного характеру такі споконвічні чесноти, як працелюбність, пісенність, м’який гумор, воля та інтелект.

Володіючи історичним досвідом народу, а