не висловлював категоричної заборони. Він намагався з’ясувати: скільки там буде людей і хто саме — тільки молодь чи дорослі теж? Як довго триватиме вечірка? Та коли я прийшла, усі ці запитання були позаду. Голова сім’ї прийняв рішення: свою дочку він нікуди не пустить. Але спершу його відмова прозвучала таким ласкавим тоном, що Настя просто не повірила, вирішивши, що батько не хоче відразу здавати своїх позицій. Тому вона продовжувала відстоювати свою думку до останнього, одначе, коли батько не витримав і перейшов на крик, розплакалась і побігла до себе в кімнату.
Мати, поки тривала суперечка, зберігала мовчання...
Пізніше я дізналася, що цього дня Настя так і не вийшла зі своєї кімнати, проплакала, поки не заснула. Батьки теж рано лягли спати: коли такий настрій, то вже не до новорічних святкувань.
На цьому історія ніби-то й скінчилася. З матір’ю Настя ще намагалась порозумітися, а з батьком більше не сперечалась. І в подальшому намагалась уникати будь-яких контактів.
2) Аналіз випадку (Що відбувалося? Що було позитивним, що — ні? Що можна було зробити краще? Що б ви зробили інакше?).
3) Порівняння різних точок зору.
4) Власні приклади батьків (Яким чином була вирішена аналогічна ситуація? Що цінного винесли із власної практики?).
5) Узагальнення, підбиття підсумків.
ІІ. Дискусія «Минуле й сучасність»
Уведення у проблему
Порівняйте цінності та спосіб життя своїх батьків із цінностями та способом життя своїх бабусі й дідуся. Ви побачите, як вони змінювалися залежно від обставин. І цей процес є нескінченним. Триває він і сьогодні. Тому не дивуйтесь, що існує певна різниця в поглядах на ті самі речі у вас і ваших дітей. Ви намагаєтесь її подолати і... відчуваєте своє безсилля. Це відбувається тому, що неможливо по-справжньому змінити особистість іншої людини, якщо вона цього не хоче. Тому будь-які спроби виправити дитину методами, котрі вона не сприймає, не дадуть позитивного результату. Але не думайте, що з цієї ситуації немає виходу. Спробуйте змінити себе — свій спосіб сприймання, свою реакцію на слова чи поведінку дитини. Для цього складіть перелік тих проявів у ваших взаєминах з дитиною, які ви хотіли б змінити. Поміркуйте над адекватністю способів, до яких ви вдавались і які не принесли реальних результатів. Їх треба змінити.
(У разі необхідності з батьками проводяться індивідуальні консультації у спеціально відведений для цього час.)
ІІІ. Вправа «Поради поштою»
Батьки розподіляються на групи по 5–6 осіб. Кожному видається конверт, на якому написане основне речення: «Моя проблема пов’язана з умінням будувати стосунки з дитиною й полягає у...» У середині конверта — кілька чистих карток.
Одержавши конверт, кожен учасник дописує на ньому свою проблему й передає його сусіду справа, який знайомиться з проблемою (записаною на конверті) і на чистій картці пише її можливе вирішення. Картка вкладається в конверт і він передається далі. Коли кожний конверт обійде повне коло, їх «відправники» читають запропоновані їм шляхи вирішення заявлених проблем.
Заключне обговорення. Обмін думками — як у групах, так і перед усією аудиторією.
IV. Домашнє завдання
Поспостерігайте за сином (дочкою): як він (вона) ставиться до ваших вимог. Якщо приймає їх, то подумайте, чому? Якщо відмовляється виконувати, чим обґрунтовує це?
Заняття 6
І. «Круглий стіл» «Іноді хочеться побути на самоті...»
Уведення у проблему
А. де Сент-Екзюпері говорив про «розкіш людського спілкування». Чи завжди воно благо? А якщо воно примусове, вимушене, нав’язливе? Ви ніколи не зазнавали потреби в усамітненні, бажання побути на самоті? Дуже важливо дитині чи дорослому спілкуватися, жити серед людей. А хіба не треба допомогти дитині, підліткові у спілкуванні із собою, стимулювати роздуми над собою, здатність пробудити й почути голос совісті?
Питання для обговорення:
Як це краще зробити, щоб не нав’язувати себе, не лізти в чужу душу? Чи правильно недооцінювати розкіш усамітнення?
ІІ. Рольова гра «Вечір у колі сім’ї»
1) Повідомлення теми гри та її змісту.
Син або дочка приходять зі школи. Їм хочеться розслабитись після напруженого дня, не хочеться вислуховувати й виконувати будь-які вимоги старших. Усі бажання зводяться до того, щоб дивитись телевізор, тримаючи перед собою тарілку з їжею, зачинитись у своїй кімнаті та слухати музику або через Інтернет надсилати повідомлення знайомим. Вони хочуть пізно лягати спати й не відповідати на запитання батьків типу «Куди ти йдеш?», «Коли повернешся?».
«Дитина», яка живе в них усередині (за Е. Вольфом), не хоче вішати одяг у призначені для цього місця, не кажучи вже про допомогу по господарству й виконання домашніх завдань. І, що є досить очевидним, їм не хочеться спілкуватися з батьками, які повсякчас бурчать і щось вимагають.
Батьки, повертаючись додому після роботи, також прагнуть хоч на якийсь час стати «дітьми»: відчувати себе комфортно й затишно у своїй домівці, не вислуховувати вимог чи проблем від своїх близьких. Мабуть, кожному з вас знайома така ситуація.
І дитина, і батьки живуть разом, постійно перетинаються в кімнаті, на кухні...
2) Розподіл ролей (батьки, діти, представники старшого покоління; експерти).
3) Проведення гри.
4. Підбиття підсумків.
ІІІ. Тест «Чи вмію я слухати іншого?»
Батькам пропонується дати максимально відверті відповіді на десять запитань, які оцінюються за такою шкалою: «майже завжди» — 2 бали, «у більшості випадків» — 4 бали, «іноді» — 6 балів, «рідко» — 8 балів, «майже ніколи» — 10 балів.
1. Чи намагаєтесь ви припинити бесіду в тих випадках, коли тема (а то й співбесідник) нецікава вам?
2. Чи дратують вас манери вашого партнера по