4. Образ дитини, якщо ви будете на її місці (розказати та показати).

5. Вияв приємних для вас наслідків звернення:

а) якщо дитина бажала поспілкуватись, але не наважувалася зробити це першою;

б) якщо ваше звертання виявило спільність інтересів, бажань;

в) якщо дитина сама ввійшла у ваше становище й виявила зацікавлену увагу та шанобливість.

ІІ. Психологічний етюд «Мене слухають» (за С. Болтівцем)

Метою цієї вправи є вироблення вміння утримувати увагу співрозмовника (дитини) протягом 1–3-х хвилин мовлення.

Батьки розподіляються парами.

Попередній інструктаж
1. Слід утримувати свій погляд, дивлячись в очі співрозмовників, а не відводити їх убік, на інший предмет або, що найгірше, — втуплювати в підлогу чи черевики того, до кого ви звертаєтесь. Це однак не означає, що погляд мовця має бути незворушно-некліпаючим.

2. Утримування погляду має збігатися з вимовленим словом, фразою, певним закінченим циклом говоріння.

3. Заключний етап утримання погляду на очах співрозмовника має дати відповідь на запитання: можна продовжувати говоріння, розпочинаючи новий його мікроцикл, чи співрозмовник виявляє бажання припинити слухання — сказати щось у відповідь, подякувати й піти, заперечити, запитати.

Після цього батькам (одному з учасників кожної пари) пропонується розпочати розмову. Потім учасники міняються ролями.

Обговорення результативності проведеної вправи. Визначення виявлених недоліків і шляхів їх подолання.

ІІІ. Рольова гра «Готуємось до свята»

1) Повідомлення теми рольової гри: «Незабаром у мами (тата) день народження».

2) Розподіл ролей: батько, мати, дитина (16 років), молодша дитина (8 років) знайомі батьків (2–3 особи). За бажанням можна ввести ще ролі дідуся й бабусі чи когось іншого з родичів.

3) Програвання ситуації.

Аналогічна гра проводиться за темою «Незабаром день народження дитини (старшої, молодшої)». Крім (або на додаток до) ролей «знайомі батьків» уводяться ролі «друзі дітей».

4) Висловлювання експертів, які визначаються перед початком гри.

5) Загальне обговорення за такими напрямами:*

чи була різниця у ставленні членів родини до події, що мала відбутися, залежно від її «героя» (дорослий, дитина). Якщо так, то в чому вона виявлялась;*

«роль» дітей у «дорослому» святі;*

взаємини між «хазяями» та «гостями» (у кожному варіанті);*

що було позитивним;*

що було негативним;*

як можна змінити негативний чинник.

6) Підбиття підсумків.

IV. Узагальнення та підбиття підсумків заняття в цілому

Заняття 9

І. Бесіда «Гарна дитина»

Чи часто ми говоримо про свою любов близьким людям? У будь-якому випадку, не так часто, як цього хотілося б. І найрідше, як це не парадоксально, ми говоримо про любов власним дітям, хоча вони найдорожчі для нас. Іноді на подібні розмови немає часу, а іноді не вистачає слів. І все ж спробуйте розповісти своїм дітям, як сильно ви їх любите, як пишаєтесь ними, як радієте їхнім успіхам.

Послухайте, що пише мама про свої стосунки з донькою.

«Поділюся з вами таємницею. Хоча мій чоловік був яскравим брюнетом з карими очима і я добре розуміла, що його гени сильніші за мої, усе ж таки «замовляла» сірооку та русяву (як я сама), із сильним характером, але разом із тим досить жіночу й ласкаву доньку. І чудо здійснилося...

Як справжня жінка, моя донька вже із самого дитинства заперечувала будь-які брючки, шорти та штанці. Найвищою її мрією були сукні з оборочками, рюшечками та мереживом, про які колись мріяла і я.

Незабаром Марійка почала гратись «у маленьку маму». А прикладом для неї було моє життя — те, що я робила для неї та для сім’ї кожного дня. Доки всі її ляльки та звірятка не були нагодовані й покладені спати (обов’язково з казкою й колисковою), донька теж не лягала.

Ішов час. Ось уже Марійці вісім років. Брюки вже не заперечуються так категорично, ляльок вона не тільки вкладала спати, а й шила їм вишукане вбрання, а облаштування іграшкових будиночків почала суміщати з допомогою мені в господарстві. І хоча овочі для салату в мою відсутність донька нарізала завеликими шматками, і килим пилососила «місцями», а ліплячи вареники, залишала для начинки кілька «шляхів для відступу», — усе це не біда! Головне, що в Марійки було бажання допомагати — полегшувати чиюсь працю! Мабуть, недаремно, коли вона, наприклад, поспішала до школи, я іноді тихенько застилала її ліжко, а донька, виходячи з ванни, запитувала: «Мамо, ну навіщо ти мені знову допомагаєш, адже ти теж поспішаєш на роботу?!». Зате ввечері, коли Марійка начебто вже спала, а я все ще порядкувала на кухні, вона насправді готувала для мене сюрприз — розстелена постіль і, як на малюнках, відгорнутий кутик ковдри. І записка: «Мамусю, я тебе дуже-дуже люблю! Цілую. Напиши мені відповідь. Твоя донька Марійка». А вранці вона загадково посміхалася.

Але ще важливіше, як мені здається, було не пропустити інший момент у вихованні доньки — між нами завжди мають бути чесні й довірливі стосунки, у нас не повинно бути таємниць одна від одної. На всі запитання Марійки (навіть найбільш «пікантні») я намагалась відповідати відразу і щиро. У всякому разі, коли я подарувала їй французьку Дитячу сексуальну енциклопедію, дочка після тривалої паузи здивовано запитала: «Ти сама мені це даєш, і не будеш мене сварити?». Зате тепер ніяких смішків, і якщо мою дитину щось хвилює, то за порадою й допомогою вона без коливань звертається до мене, а не кидається до своїх старших подруг. Усе, як і повинно бути.

Зараз Марійці 15 років. Вона одночасно навчається у спеціалізованій школі та у школі мистецтв. На щастя, у цій щоденній суєті не втратила ні сили характеру, ні жіночості. І обніме,