Формування пізнавального інтересу молодших школярів у процесі засвоєння нових знань на уроках природознавства

ЗМІСТ

ВСТУП .......................................................................................................... | 3

І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ .............................................................................................. |

6

1.1. Аналіз літературних джерел з досліджуваної тематики .................. | 6

1.2. Мета і завдання активізації пізнавальної діяльності ....................... | 12

1.3. Формування мотивів навчання .......................................................... | 17

ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ НА УРОЦІ ПРИРОДОЗНАВСТВА У НАПРЯМКУ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ | 21

2.1. Методичні рекомендації до проведення уроків ............................... | 21

2.2. Організація спостережень у природі ................................................. | 23

2.3. Розробка уроку на тему “Дерева, кущі, трав'янисті рослини. Плоди і насіння. Спостереження за рослинами” і перевірка його ефективності ............................................................................................... |

25

ВИСНОВКИ ................................................................................................. | 31

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ........................................ | 33

ДОДАТКИ .................................................................................................... | 37

ВСТУП

Актуальність теми. Зміни, які відбулися в соціально-економічній, політичній та духовно-моральній сферах життя суспільства, висувають підвищені вимоги до психофізіологічних, інтелектуальних, вольових і моральних якостей людини, її ціннісних орієнтацій та ідеалів. Високий рівень інтелектуального розвитку і креативності стає умовою адаптації людини до життя в сучасному суспільстві, соціальним замовленням якого є фахівець, який володіє такими особистісними якостями, як системність мислення, інформаційна і комунікативна культура, самостійність, ініціативність, творча активність, відповідальність за виконану роботу, мобільність та конкурентноздатність. Відповідно до загальних вимог Держстандарту шкільної освіти учень повинен вміти здобувати нові знання, використовуючи сучасні інформаційні освітні технології, ставити цілі і формулювати завдання, бути методично і психологічно готовим до вибору виду і характеру своєї професійної діяльності. Таким чином, одним з головних напрямків дидактики є пошук шляхів, засобів, методів активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Проблема стимулювання, спонукання школярів до навчання не нова: вона була поставлена ще у 40-50-і рр. І. А. Каїровим, М. А. Даниловим та Р. Г. Лембер. У наступні роки до неї була привернута увага провідних методистів-біологів (В. Г. Разумовський, А. В. Усова, Л. С. Хижнякова та ін.). Вони поставили завдання формування позитивних мотивів навчання в якості найголовнішого у навчанні біології, тому що високий рівень мотивації навчальної діяльності на уроці і інтерес до навчального предмета - це перший фактор, який вказує на ефективність сучасного уроку.

У практиці роботи школи накопичено уже чималий досвід з активізації пізнавальної діяльності учнів при навчанні біології. Але нерідко трапляється так, що описаний у літературі метод або окремий прийом не дає очікуваних результатів. Причина в тому, що: по-перше, у кожного конкретного класу свій досвід пізнавальної діяльності і свій рівень розвитку, по-друге, змінюються часи, а разом з ними й інтереси дітей. Тому ми вважаємо, що проблема активізації пізнавальної діяльності буде існувати за всіх часів.

Таким чином, актуальність нашого дослідження обумовлена перерахованими вище проблемами.

У своїй роботі ми виходили із припущення, що робота вчителя щодо активізації пізнавальної діяльності учнів буде найбільш ефективною, а якість знань учнів буде вищою, якщо при проведенні уроків використовуються прийоми і засоби, які активізують пізнавальну діяльність школярів і розвивають їх пізнавальний інтерес.

Мета роботи полягає в аналізі існуючих методів, прийомів і засобів, які активізують пізнавальну діяльність школярів на уроках природознавства і розробці власних уроків, які враховуватимуть максимальну кількість рекомендацій у цьому напрямку.

Об'єкт дослідження - процес активізації пізнавальної діяльності учнів при вивченні природознавства.

Предметом - прийоми і засоби активізації пізнавальної діяльності, які розвивають пізнавальний інтерес школярів.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів у процесі навчальної підготовки на основі групової взаємодії забезпечується, якщо:

розвиток пізнавально-творчого компонента реалізується на основі алгоритму вирішення пізнавально-творчих навчальних завдань;

організація спільної навчально-пізнавальної діяльності учнів здійснюється відповідно до принципу «східчастого руху педагогічного керівництва»;

позитивний фон емоційно-ціннісного спілкування учнів у процесі спільної навчально-пізнавальної діяльності формується комплексом прийомів, спрямованих на структурування дій членів навчальної групи.

Відповідно до поставленої мети і висунутої гіпотези нами визначені наступні завдання дослідження:

провести аналіз літературних джерел з досліджуваної тематики;

з’ясувати мету і завдання активізації пізнавальної діяльності;

вивчити процес формування мотивів навчання;

дослідити організацію роботи на уроці природознавства у напрямку активізації пізнавального інтересу учнів;

розробити урок з природознавства на тему “Дерева, кущі, трав'янисті рослини. Плоди і насіння. Спостереження за рослинами” і перевірити його ефективність з точки зору активізації пізнавального інтересу учнів.

Теоретико-методологічною основою дослідження є положення теорії діяльності і діяльнісного підходу до розвитку особистості в навчанні (Ю. Д. Апресян, Л. П. Буєва, В. В. Давидов, Л. С. Виготський, П. Я. Гальперін, М. С. Каган, А. Н. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн, Г. П. Щедровицький та ін.); сучасних філософських, психологічних і педагогічних концепцій, які розкривають природу особистості як суб'єкта суспільних відносин (М. Я. Басов, В. Я. Ляудіс, А. В. Петровський, К. Роджерс та ін..); досліджень, присвячених розгляду основ активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів (В. А. Бєліков, Р. А. Нізамов, Т. І. Шамова, Г. І. Щукіна); концепції спілкування і взаємодії (Л. П. Гримак, А. Н. Мудрик, Л. І. Сава та ін..); сучасні розробки педагогічної науки в області організаційних форм навчання (В. В. Краєвський, І .Я. Лернер, М. Н. Скаткін, І. М. Черг та ін.).

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів (теоретичного і експериментального), висновків і списку використаних джерел.

І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ

ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Аналіз літературних джерел з досліджуваної тематики

Активність особистості - поняття широке. Воно має біологічні, філософські, соціологічні та психолого-педагогічний аспекти розгляду. У біології поняття «активність» пов'язане з поведінкою живих систем. За Н. А. Бернштейном «активність виступає як найбільш загальна всеохоплююча характеристика живих організмів і систем». За Д. Узнадзе