Одним із засобів пробудження і підтримки пізнавального інтересу є створення в ході навчання проблемних ситуацій і розгортання на їх основі активної пошукової діяльності учнів. При створенні проблемних ситуацій учитель протиставляє нові факти і спостереження сформованій системі знань і робить це в гострій, суперечливій формі. Протиріччя, які при цьому розкриваються, служать потужним спонукаючим мотивом навчальної діяльності. Вони породжують прагнення пізнати суть, розкрити ці протиріччя. У цьому випадку активна пошукова діяльність учнів підтримується безпосереднім, глибоким, внутрішнім інтересом [36,177].

Важливою умовою розвитку інтересу до предмету є відносини між учнями і вчителем, які складаються в процесі навчання. Виховання пізнавального інтересу до предмета в школярів багато в чому залежать і від особистості вчителя.

Якими ж якостями повинен володіти вчитель, щоб його відносини з учнями сприяли появі й прояву інтересу до предмета? Як показують дослідження, ними, насамперед, є [36,179]:

ерудиція вчителя, вміння пред'являти до учнів необхідні вимоги і послідовно ускладнювати пізнавальні завдання. Такі вчителі забезпечують у класі інтелектуальний настрій, залучають учнів до радощів пізнання;

захопленість предметом і любов до роботи, вміння спонукати учнів до пошуку різних рішень пізнавальних завдань;

доброзичливе відношення до учнів, що створює атмосферу повної довіри, співчутливості. Все це сприяє тому, що учень може спокійно подумати, знайти причину помилки, порадіти своєму успіху і успіху товариша і т. д.;

педагогічний оптимізм - віра в учня, у його пізнавальні сили, вміння вчасно побачити і підтримати слабкі, ледь помітні паростки пізнавального інтересу і тим самим спонукати бажання пізнавати і вчитися.

Вчитель може не мати всіх зазначених достоїнств (хоча повинен до цього прагнути). Але якщо вчитель досконало володіє хоча б однією з цих якостей, то він часто домагається значних успіхів у навчанні і розвитку учнів [36,182].

Знижений рівень вимог до пізнавальної діяльності учнів, формальний підхід вчителя до своєї роботи, його дратівливість веде до втрати в учнів інтересу до предмета, конфлікту зі вчителем, руйнування взаємного розуміння між вчителем і учнями. Правильний стиль відносин з учнями - основа успіху педагогічної діяльності.

Отже, формування пізнавального інтересу школярів до предмета - складний процес, який припускає використання різних прийомів у системі засобів розвиваючого навчання і правильного стилю відносин між вчителем і учнями.

ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ НА УРОЦІ ПРИРОДОЗНАВСТВА

У НАПРЯМКУ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ

2.1. Методичні рекомендації до проведення уроків

Уроки природознавства покликані виховувати в учнів повагу до праці, людей праці, формувати в них певні трудові вміння і навички. Особлива увага приділяється вихованню в учнів відповідальності за збереження навко-лишнього середовища як важливого фактора існування людини. Найбільш доступним для учнів початкових класів є місцевий матеріал. Тому в основі вивчення програмного матеріалу покладено краєзнавчий принцип, який орієн-тує вчителя на ознайомлення учнів з об'єктами природи своєї місцевості. [39, c.88]

Як другокласники, так і третьокласники ознайом-ляться з найпоширенішими рослинами і тваринами своєї місцевості, видами праці, дізнаються, як впливає нежива природа на стан рослин і розвиток тварин у різні пори року, на працю людей. У процесі вивчення природничого матеріалу дізнаються, як використовуються і охороня-ються природні багатства.

Зміст основного підручника з природознавства становлять розділи «Що таке при-рода» і «Природа рідного краю». Висловимо деякі зауваження щодо завдань і методи-ки організації засвоєння учнями змісту І розділу. У дру-гому класі трирічної школи теми цього розділу вивчати-муться вперше. Це націлює вчителя на формування в учнів елементарних уявлень і понять про предмети і явища природи, їх взаємозв'язки і взаємозалежності та відповідних умінь.

У третьокласників чотирирічної школи елементарні уявлення і поняття з цього розділу сформовано в друго-му класі у курсі ознайомлення з навколишнім. Виходячи з цього, метою кожного уроку в третьому класі є: актуалізація засвоєних знань і вмінь, їх розширення, по-глиблення й застосування під час різноманітних зав-дань. Проілюструємо це на конкретних прикладах. Так, на уроці з теми «Рослини - частина живої природи» серед інших понять формуються поняття «дикорослі рослини» і «культурні рослини». У другому класі діти засвоїли, що дикорослими називають ті рослини, яких ніхто не сіє і не доглядає, а культурними - ті, які вирощують і доглядають люди. З метою актуаліза-ції цих знань учитель може запропонувати такі за-питання:. Які рослини називають дикорослими? Про які дикорослі рослини ви дізналися на уроках ознайом-лення з навколишнім? Назвіть дикорослі рослини, які ростуть біля школи (вашого будинку, на городі, у полі). [39, c.89]

Для того щоб розширити саме поняття (підведення під поняття нових об'єктів) «дикорослі рослини», можна використати завдання такого типу: учитель показує дітям гербарії або малюнки відомих і невідомих дико-рослих рослин і пропонує назвати їх. Рослини, з якими учні зустрілися вперше, вчитель називає сам, звертає увагу на особливості зовнішньої будови рослин, повідом-ляє про середовище їх існування та користь для людини і природи.

На засвоєння учні можуть виконувати завдання за зразком або ж у новій навчальній ситуації. Наприклад, дикорослі рослини - це ті, яких люди не висівають і не доглядають за ними. Подорожник не висівають і не доглядають. Отже, подорожник - дикоросла росли-на. Розмірковуючи за зразком, доведіть, що кропива - це дикоросла рослина.

Серед перелічених назв рослин підкресліть дикорослі: пшениця, пирій, кукурудза, щириця, лобода, петрушка, череда, волошка, ячмінь, спориш, кульбаба. За якими ознаками їх віднесли до дикорослих рослин?

Після цього продовжується робота над поняттям «культурні рослини». Учитель пропонує прочитати назви