звичайному класі 2 дітей були відсутні через хворобу.
Результати опитування, а також дані включеного спостереження свідчать, що при використанні запропонованої методики проведення заняття активізується пізнавальний інтерес учнів до предмету і окремих тем, внаслідок чого покращується дисципліна і підвищується успішність.
ВИСНОВКИ
Найбільш інтенсивний розвиток особистості в шкільні роки відбувається при організації активної пізнавальної діяльності учнів. Для здійснення пізнавальної діяльності необхідне формування мотивів діяльності. Найбільш значимим мотивом навчання є пізнавальний інтерес.
Проведені у роботі дослідження дають змогу стверджувати, що організація роботи на уроці в ігровій формі з виконанням попередньо озвучених домашніх завдань дає змогу значно підвищити ефективність роботи учнів на уроці, допомагає глибше зрозуміти матеріал і покращити запам’ятовування основних термінів та понять.
Отже, активізацію пізнавальної діяльності потрібно починати з пробудження пізнавального інтересу за допомогою спеціально підібраних форм і методів. Для подальшої активізації пізнавальної діяльності необхідно враховувати те, що для того, щоб активізувати пізнавальну діяльність, необхідно забезпечити розуміння учнями матеріалу. При цьому варто виділити 4 аспекти:
Організація сприйняття нового матеріалу учнями;
Використання доказових прийомів пояснення;
Врахування методологічних вимог і психологічних закономірностей;
Навчання роботі з підручником.
При активізації пізнавальної діяльності на більш високому рівні з врахуванням активності розумової діяльності потрібно розвивати логічне мислення. Засобами, які застосовуються у цьому випадку, виступають:
ігрова форма роботи;
завдання на порівняння і систематизацію матеріалу;
експериментальні роботи учнів;
логічно-пошукові самостійні роботи і т. д.
Аналіз результатів дослідження приводить до висновків, що на найвищому рівні активізації пізнавальної діяльності учнів, при якому розвивається творче мислення, можна використати проблемне навчання природознавству і частково-пошукові завдання з врахуванням різноманітних форм і засобів активізації пізнавальної діяльності, серед яких варто виділити ігрову діяльність.
Процес оволодіння новими знаннями в тестово-ігровій не зводиться до звичайного завчання правил, висновків і узагальнень. Він грунтується на покращенні самостійної роботи школярів, на глибокому логічному аналізі того фактичного матеріалу, який лежить в основі формування наукових понять. На основі дослідних результатів вченими були зроблені висновки про те, що використання зазначених прийомів стимулює прагнення учнів до самостійного виконання завдань, характеризується зосередженістю над завданням, відволікання учнів на уроках стає меншим. Використання натуральних об’єктів і символів викликає у школярів емоційні прояви, що в цілому є характерним для розвитку пізнавального інтересу.
Апробація розробленого уроку показала, що при використанні завдань різного характеру у школярів виникає жвавий інтерес, такі завдання створюють сприятливий емоційний фон. Вони сприяють активізації розумової діяльності учнів, розвитку у них логічного мислення, пізнавальної самостійності і, у підсумку, формуванню і розвитку пізнавального інтересу до вивчення природознавства. В учнів у ході вирішення таких завдань виникають запитання, які свідчать про розумову активність, про прагнення довідатися більше, що є показником розвитку пізнавального інтересу до природознавства. Крім того, було з’ясовано, що активізація пізнавального інтересу учнів сприяє підвищенню їх успішності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
Активные формы и методы обучения //Сост. Реброва Л.В., Прохорова Е.В. - М.: Просвещение, 1997. – 266 с.
Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи. Курс лекцій: модульне навчання: Навч. Посібник. -К .: ІСДО, 1993. – 160 с.
Афоня А. К. Л.Н. Самостійна робота учнів з природознавчтва. – Тернопіль: Богдан, 2004. – 102 с.
Барна М.М., Похила Л.С., Яцук Г.Ф. Для допитливих. І частина. – Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 2000. – 320 с.
Башарин В.Ф. Педагогическая технология: что это такое? // Специалист. – 1993. - №3. – с.87-90.
Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. – М.: Педагогика, 1989. – 264 с.
Биологический эксперимент в школе / Бинас А.В., Маш Р.Д., Никишов А.И. и др. – М.: Просвещение, 1990. – 90 с.
Природознавство: тестові завдання. Навчально-методичний посібник для середніх загальноосвітніх шкіл / упор. А. А. Женькович. - К.: Генеза, 1998. – 88 с.
Богоявленская А.Е. Активные формы и методы обучения. - М.: Просвещение, 1996. – 383 с.
Большаков А. П. Биология. Занимательные факты и тесты. Санкт-Петербург: Паритет, 2000. – 112 с.
Безпалько В. С. Методика викладання природознавства. - Харків: Статус, 2003. – 190 с.
Виговська О.І., Рудаківський С. В. Особистісно-орієнтоване навчання // Педагогіка толерантності. – 2000. - №11. – с.28-32.
Голобородько Є.П. Загальні питання інтерактивного навчання // Інтерактивне навчання: Досвід впровадження / За ред. В.Д.Шарко. – Херсон: ”Олді-Плюс”, 2000. – 188 с.
Горяна Л.Г., Неведомська Є.О. Організація навчально-виховного процесу з природознавства. – К.: Фенікс, 2005. – 166 с.
Даниленко Л. Розвивальне навчання в системі педагогічних інновацій // Завуч. – 2002. - №20-21. – с.60-66б 34-38.
Домарацкая С.И. Интерактивные формы работы как факторы повышения познавательной активности учащихся // Інтерактивне навчання: Досвід впровадження / За ред. В.Д.Шарко. – Херсон: ”Олді-Плюс”, 2000. – 324 с.
Коребо И.С. Деятельность учителя при использовании групповых форм работы // Психодидактика высшего и среднего образования. – Барнаул: Знание, 1996. – 333 с.
Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К.: Генеза. – 1989. - 186 с.
Кремень В. Особистісно-розвивальне навчання як науковий пріоритет // Рідна школа. – 1998. - №11. – с.28-31.
Методика навчання природознавства / За редакцією Падалко Н.В. і Федорової В.М.- К.: Радянська школа, 1986. – 206 с.
Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Просвіта, 2000. – 304 с.
Освітні технології: Навчально-методичний посібник / О.М.Пєхота, А.З. Кіхтенко, О.М. Любарська та ін.; за заг ред. О.М.Пєхоти. – К.: А.С.К.Ю. 2001. – 313 с.
Пєхота О.М. Особистісно-орієнтована освіта і технології // Неперервна професійна освіта: проблема, пошуки, корективи. – К.: Освіта. – 2000. – 169 с.
Підласий А.І., Підласий І.С. Педагогічні інновації // Рідна школа.