Порівняльні таблиці можна поділити на ряд підвидів за змістом:

а) Таблиці, що розкривають загальні, істотні ознаки. Узагальнююча діяльність із даними таблиця; ми проходить на основі ряду виділених напрямків, за якими виявляються спільні ознаки. До таблиці заносяться лише результати порівнянні. Наприклад, таблиця «Встановленні, комуністичних режимів у країнах Східної Європи в другій половині 40-х рр. XX ст. визначає спільні рушійні сили встановлення даних режґ1 мів, їх характер, основні соціально-економічні перетворення.

б) Таблиці, що розкривають особливі ознаки. їх застосування сприяє тому, що учні усвідомлюють залежність особливих ознак від конкретно-історичних умов. Наприклад, таблиця «Соціалізм в СРСР і країнах народної демократії» порівнює за кількома параметрами особливості внутрішньої політики кількох країн, а таблиця «Радянська та західна історіографія про "холодну війну"» показує різницю в історіографічних підходах країн капіталістичного та соціалістичного табору до проблеми міжнародних відносин у другій половині XX ст.

в) Таблиці, що вимагають порівняння понять, встановлення правильних зв'язків між ними. За їх допомогою учні націлюються на встановлення подібного й відмінного в об'єктах, що порівнюються. В результаті цього відбувається процес диференціації певних понять. Так, наприклад, таблиця «Особливості фашистської та комуністичної ідеології» дозволяє виділити спільні й відмінні ознаки даних ідеологій і на основі цього краще засвоїти їх зміст.

2.2 Використання картин історичної тематики на уроці

В успішному здійсненні навчально-виховного процесу під час уроку наочність відіграє надзвичайно велику і важливу роль. За допомогою наочності засвоєння навчального матеріалу відбувається шляхом сприйняття історичних подій через «живе споглядання», конкретизуються учнівські знання, створюються певні логічні поєднання тих чи інших питань, що вивчаються. На основі безпосереднього сприйняття предметів чи за допомогою зображень у процесі навчання в учнів формуються образні уявлення і поняття про історичне минуле. Застосовуючи наочність на уроці, вчитель досягає кількох результатів одночасно:

1) залучає учнів до безпосередньої діяльності під час уроку;

2) посилює увагу й пам'ять учня, пробуджуючи його цікавість до об'єкта споглядання;

3) сприяє кращому запам'ятовуванню учнем програмового матеріалу через виникнення в свідомості учнів певних логічних зв'язків.

4) вдосконалює процес викладання історії, заохочує учнів до вивчення історії шляхом урізноманітнення не лише матеріалу, а й методів викладання;

5) розвиває в учнів спостережливість, уяву, пам'ять, зв'язне мовлення, навички аналізу окремих історичних подій та фактів і вироблення на основі даних цього аналізу певних висновків — як конкретних, так і абстрагованих |

Принцип наочності сформулював і обгрунтував ще в XVII ст. Я. Коменський, і з того часу цей принцип не втратив своєї актуальності й важливості. Це знаходить своє відображення в розмаїтті видів наочності та їх класифікацій. За визнанням методистів, усі класифікації зводяться до визначення двох-трьох однорідних груп, до яких належать або тільки наочне приладдя, або всі наочні засоби навчання історії. В останньому випадку розрізняють:

1) справжні речові пам'ятки минулого;

2) образотворчі (образні) засоби;

3) умовно-графічні засоби.

Серед цих видів наочних засобів використання картин історичної тематики в процесі навчання має особливий ефект, оскільки засвоєння знань відбувається в атмосфері інтелектуальних, моральних та естетичних переживань, творчості вчителя й учнів. Використання такої картини дозволяє сформувати історичний образ минулого, який закарбовується в пам'яті, сприймається не тільки розумом, а й серцем дитини. Отже, ми можемо говорити про розвиток образного мислення учнів і, зокрема, їхньої історичної уяви. Образне мислення відіграє значну роль у навчанні та вихованні сучасної людини, адже відповідає законам природи, сприяючи гармонійному розвитку обох півкуль мозку, розвиваючи пам'ять і здатність концентрувати увагу Слід також зважати нате, що багато понять, узагальнень, що вивчаються в курсі суспільних дисциплін, мають певну художньо-образну основу, що сформувалася в учнів у результаті читання літератури, перегляду фільмів, відвідування різних виставок, видовищ, спілкування з друзями. [7, с. 19]

Але на практиці вчителі історії, як правило, приділяють більше уваги розвитку понятійного, словесно-логічного мислення, тобто акцентується увага на вербальній складовій навчання (при цьому забувається той факт, що мислення мак й іншу форму — образну). Це призводить до того, що учні засвоюють історичні знання формально, у формі словесних виразів, за якими не стоять реальні образи. При цьому не враховується і той факт, що частині учнів важко дається навчання, яке базується тільки на логічному мисленні та механічному запам'ятовуванні.

Ми ж зазначимо, що історична уява як результат образного мислення — явище доволі складне й малодосліджене як сучасною психологією, так і методичною наукою. Сучасна психологічна наука виділяє два рівні людської уяви, а саме: репродуктивну й творчу. Історичні образи, оскільки минуле безпосередньо не сприймалося учнем, слід віднести до результатів творчої уяви. Бо у випадку з історичною уявою ми стикаємося не з простим відтворенням минулих вражень, а з їх перетворенням, із породженням зовні схожого на те, що було в сприйнятті чи мисленні давно.

Історичні уявлення школярів можуть бути реалізовані вчителем як з навчальною, так і з виховною метою. Якщо ж говорити про навчальну діяльність учнів, то традиційно роль та місце картини історичної тематики на уроці визначалася тим, що вона:

1) допомагає підготовці учнів до сприйняття нового матеріалу;

2) сприяє опрацюванню навчального матеріалу і в багатьох випадках стає джерелом активного