3) є зоровою опорою для осмислення учнями історичної інформації;

4) посилює емоційний та моральний вплив розповіді вчителя;

5) легко фіксується у пам'яті учнів, допомагає закріпленню історичного матеріалу.

У радянські роки було накопичено досить багатий досвід використання таких картин у навчанні історії. Було створено цілий арсенал методичних прийомів використання їх на уроці. Але в цілому такій наочності відводили допоміжну, ілюстративну роль. Використовуючи картину історичної тематики, вчитель намагався підвести учнів до вже готових висновків. Ці висновки мали чітке ідеологічне забарвлення і стосувалися класової боротьби, експлуатації народних мас та інших традиційних марксистських догм. Таке ілюстрування розповіді вчителя в ході пояснення нового матеріалу з часом перетворилося на помітний методичний недолік, який констатував один із методистів, зробивши висновок, що «звикнувши дивитися, учні відвикають від осмислення фактів, в них з'являються труднощі у встановленні зв'язків між цими фактами, в оцінці подій, в їх узагальненні та вмінні робити висновки».

Чи завжди історична картина допомагає сформувати в учнів історично правдиве, історично реальне сприйняття певних подій? Мабуть, ні. З тієї простої причини, що будь-яка історична картина це, перш за все, певна інтерпретація історичних подій. Тільки ті картини, що були написані сучасниками зображуваних подій, можуть бути віднесені до історичних документів. Ті ж, в яких художник намагався відтворити історичні події, свідком яких він не був, слід віднести до освітнього типу інтерпретацій минулого. А достовірність тієї чи іншої інтерпретації залежить від того, скільки і яких джерел вивчено.

Історичні інтерпретації завжди є незавершеними, оскільки автори (а в нашому випадку — художники) зосереджують увагу тільки на тому, що їм цікаво, замовчуючи інше. В картині історичної тематики найбільше, мабуть, присутня авторська уява. Навіть якщо художник ставив собі за мету відтворити правдиво історичні реалії, в історичній картині наявний певний «модернізований» історичний пласт. Типовий приклад — картина І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому сул чану», яка завжди ілюструє будь-який матеріал про запорожців часів І. Сірка. Зі спогадів Д. Яворницького, загальновідомо, хто позував художнику під час написання картини, як власне і те, що в образі писаря увічнено самого Д. Яворницького. А якщо ми до того ж візьмемо до уваги, що в основі сюжету картини — фольклорна традиція, яка виникла в XIX ст., то зрозуміємо, що йдеться про модернізовану проекцію уявлень про запорожців кінця другої половини XIX ст. На картині є досить цікава деталь, на яку мало хто звертає увагу, незважаючи на величезну популярність картини. Чому серед шановного товариства один із героїв роздягнений, тоді як всі одягнені, ще й до того ж досить тепло? Придивившись уважно, ми помічаємо під правим ліктем роздягненого чоловіка колоду карт. Мабуть, згідно із сюжетом, задуманим художником, чолов'яга програв свій одяг під час гри в карти. «Чи могли грати запорожці в карти у той час?» — запитання, яке може виникнути під час уважного ознайомлення з цією картиною. Відповісти на нього з повною впевненістю неможливо. Хоч карти стали звичайним предметом торгівлі в Європі на початку XVI ст., однак у 1649 р. «Соборне уложення» трактувало картярську гру як серйозний злочин, і до Петра І карти в Московську державу завозилися з-за кордону, а пік популярності гри в карти в Російській державі припадає саме на ХІХ ст. той час, коли писалася картина. Припускаємо, що перед нами ще один модернізований елемент історичних уявлень. Звісно, це не означає, що картина І. Рєпіна не містить історичної інформації. Навпаки, історичний пласт у цій картині — значний. Під час написання картини І. Рєпін використовував багатющу колекцію запорозьких старожитностей Д. Яворницького — зброю, люльки, жупани, чоботи, одяг, який замальовував у спеціальний альбом|. Самих же картин історичної тематики в Рєпіна настільки багато, що їх використання в минулому супроводжувало вивчення цілих історичних періодів.

Візьмемо інший приклад — картину Н. Рутковського «Й. В. Сталін біля домовини С. М. Кірова». Перед нами скоріше пропагандистський плакат радянських часів, який зараз сприймається як сповнений цинізму та сарказму. Історичні реалії приховані під подвійним шаром — художнім та ідеологічним. І хоч художник виконував ідеологічне замовлення, закарбувати йому вдалося саме те, що він намагався приховати — парадокси тоталітарної свідомості.

Сподіваємось, що ці невеличкі приклади переконують у тому, що під час роботи з картиною історичної тематики в деяких випадках навчальну діяльність учнів слід спрямовувати саме на виявлення історичних помилок, зроблених художником. В наш час на сторінках преси з'являється ряд альтернативних думок щодо певних історичних проблем і навіть періодів Сучасним школярам дуже важко розібратися, правильно оцінити ряд подій, виходячи з того потоку часом досить суперечливої інформації, яка вихлюпується на них з боку преси, радіо і телебачення. Не є великим секретом, які історичні уявлення формуються під натиском цих могутніх чинників. Вчитель повинен допомогти учню позбутися шаблонного, стереотипного мислення, стандартних установок тощо. Навчити учня відрізняти історично правдиві факти від пізніших нашарувань має стати одним із сучасних завдань учителя на уроці історії. Він повинен пояснювати і демонструвати учням суб'єктивність будь-якого тлумачення історичних подій, а учні — знаходити, ідентифікувати і розуміти цю суб'єктивність. Ці завдання частково можна реалізувати, організовуючи роботу учнів з картинами історичної тематики.

Не є великим секретом, що не можна обмежуватися вивішуванням у класі картини чи пропозицією учням звернути на неї увагу на сторінках підручника. Щоб картина «заговорила», з нею потрібно працювати, і таку роботу слід