Сім'ї германців були великими. Під одним дахом жило декілька десятків найблищих ро-дичів. Декілька сімей утворювало рід. З родів складалися племена, які в III—IV ст. стали об'-єднуватися у могутні племенні союзи.

СІМ'Я | РІД | ПЛЕМ'Я | СОЮЗ

Германці були вільними. Рабів було неба-гато, і з ними поводилися досить м'яко. Кожен вільний чоловік мав зброю і за потреби зали-шав мирну працю і йшов воювати.

Найважливіші питання життя племені вирі-шувалися на народних зборах, на які сходили-ся вільні чоловіки, здатні носити зброю. Жінок до зборів не допускали. На зборах, як правило, слово тримали старійшини і вождь. Саме вони обговорювали і приймали найважливіші рішен-ня, які потім схвалювалися на зборах. Деякі з питань вони вирішували, навіть не радячись з усім племенем. Вождя і старійшин прийнято називати знаттю, бо вони користувалися вла-дою, авторитетом і повагою. Як правило, пле-м'я обирало вождем сміливого, мудрого і до-свідченого. Але, починаючи з IV—VI ст., влада вождів у деяких племен стає спадковою. Го-ловною опорою вождя була дружина —"загін відважних і особисто відданих воїнів, головним заняттям для яких була війна. Війна приноси-ла їм не тільки славу, а й здобич. Перемоги вдалого вождя піднімали його авторитет і при-множували багатства. Сусіди не скупилися на подарунки, співплемінники добровільно дару-вали продукти землеробства і худобу. Таким чином, хоча германці були вільними, але рівно-сті серед них не існувало.

Лад, що існував у германців у першій поло-вині І тис. н.е., прийнято називати воєнною демократією.

Робота зі схемою.

Схема: Система влади у варварських племен

НАРОДНІ ЗБОРИ

РАДА

вождь

ДРУЖИНА

1. Чи вірне, на вашу думку, розташування зазначених структурних елементів схеми?

2. Як би ви зобразили схему? Свою думку обґрунтуйте.

Від світу варварів Рим, після декількох не-вдалих спроб підкорити його, відгородився лімесом — укріпленою лінією на кордонах, що складалася з ровів, башт, воєнних таборі. Але кордон не роз'єднав два світи, а скоріше поєд-нав. У прикордонних містах процвітала торгів-ля, все більше германців йшло служити до риського війська, германська знать переймала деякі манери і звичаї римлян, відправляла своїх дітей вчитися античної мудрості.

Вже у III ст. лімес перестав бути серйоз-ною перешкодою. Його без усяких зусиль долали будь-які племена, проникаючи углиб імперії. Рим цьому не перешкоджав, а іноді і сприяв, розселяючи ці племена як союзників, для війни проти таких, як вони самі. Вони посилювали занепадаючу риську армію. Те, що відбувалося, мало скидалося на завоювання. Відбувалися поступові процеси варваризації Риму і рома-нізації варварів.

Але в IV ст. розпочалися події, про які су-часник писав так: «Гуни накинулися на аланів, алани — на готів, готи, що були вигнані зі своєї батьківщини, захопили у нас Іллірію. І це ще не кінець...». Світ варварів прийшов у рух, який отримав назву «Велике переселення народів» (IV—VII ст.). У межі Західної Римської імперії рушила така маса варварів, яку вона ані зупи-нити, ані «переварити» не змогла. Наслідком Великого переселення народів стало падіння Риму (410 р.), розорення його вандалами (455 р.), загибель Західної Римської імперії (476 р.) і створення варварських королівств.

Робота з картою «Велике переселення на-родів», «Варварські королівства»

Велике переселення народів

Похолодання на Півночі Європи і зменшення територій, придатних для життя і ведення господарства | Суттєве зростан-ня кількості населення варварських племен | Вторгнення в Європу з далеких степів Азії кочових племен гунів

Велике переселення народів (IV—VII ст.)

Загибель Західної Римської імперії (476 р.) | Виникнення варварських королівств

V—VI ст. Доба «темних віків» в історії Європи. Спусто-шення численними варварськими племенами володінь колишньої Західної Римської імперії, руйнування міст, загальний занепад господарства і культури

2. Варварські королівства. Розповідь вчителя супроводжується по-казом на карті.

Першу варварську державу на території За-хідної Римської імперії — Тулузьке королівство — утворили 418 р. за згодою імператора Гонорія вестготи. Королівство фактично було са-мостійним, а його столицею стало місто Тулу-за.

Оселившись у Галлії, вестготи забрали зе-млі, що належали римлянам, і розділили їх між собою. Найкращі землі захопили король і вестготська знать. Прості воїни отримали неве-ликі ділянки за жеребкуванням.

Приблизно в той самий час у Північній Аф-риці виникло Вандальське королівство зі сто-лицею на місці давнього Карфагена. Як і вес-тготи, вандали привласнили землі і рабів, що належали римській знаті. Дуже швидко ван-дальська знать, як і ненависні їй римляни, пе-ретворилася на великих землевласників.

У басейні Рони в середині V ст. виникло Бургундське королівство зі столицею в Ліоні. Невелике за розмірами, воно мало значний вплив на життя Західної Римської імперії. Бур-гундське королівство порушило зв'язок імперії з Північною Галлією. Тому територія Західної Римської імперії фактично обмежилася лише Італією. Бургунди, подібно до інших варварів, відібрали землі у римської знаті й розподіли-ли їх між собою. Одначе знать отримала мен-шу частку землі, ніж в інших королівствах. Бі-льшість землі перейшла у власність простих воїнів, які перетворилися на дрібних землевла-сників.

Королівство Одоакра зі столицею у Равенні виникло після того, як він усунув від влади останнього римського імператора Ромула Августула. Але проти Одоакра виступив імпера-тор Східної Римської імперії Зенон, який під-мовив молодого вождя остготів Теодоріха. Той у 493 р. перетнув кордони Італії, убив Одоакра і проголосив себе «королем готів та італіків». Теодоріх (493—526 рр.) з усіх варварських правителів того часу був найвидатнішим, за що отримав прізвисько Великий. Держава Теодо-ріха була найбільшим із королівств, заснова-них германцями на території Римської