Від середини V ст. розпочалося масове вто-ргнення на територію колишньої римської про-вінції Британія північно-західних германських племен: саксів, англів і ютів. В результаті анг-лосаксонського завоювання на теренах Бри-танії утворилися сім королівств. Згодом заво-йована ними країна стала називатися Англія. У цей же час у Північній Галлії виникає Фра-нкське королівство.

Всі варварські королівства виявилися не-тривкими утеоренями. Одні розпадалися, інші були завойовані наступними завойовниками. Лише Франському королівству, що виявилося найміцнішим, довелося відіграти важливу роль у подальшому розвитку Європи.

Найбільші варварські королівства.

Тулузьке (Вестготське) королівство 418-511 рр.

Вандальське королівство 429-545 рр.

Бургундське королівство 457-534 рр.

Королівство Одоакра 476-493 рр.

Франське королівство 486-843 рр.

Остготське королівство 493-554 рр

(загалом історики нараховують 15 варвар-ських королівств).

3. Франська держава Меровінгів.

Розповідь вчителя (коментоване читання відповідного фрагменту параграфу).

Назву «франки» (її перекладають як «вільні», «відважні») стали використовувати із середи-ни III ст. стосовно германських племен, які жили у нижній та середній течіях Рейну. Це об'єд-нання германських племен поділялося на дві великі групи: приморських франків (салічних, від лат. salum — море), які жили вздовж ниж-ньої течії Рейну, і прибережних франків (рипуарських,від лат. rіра — берег), які займали територію Середнього Рейну. Сильнішими були салічні франки. У V ст. франки захопили Піе нічно-Східну Галлію. Одним із найвідоміших вождів франків у той час був Меровей. Сам він започаткував першу королівську династії франків — Меровінгів. Найславетнішим пред ставником цієї династії став онук Меровея -король Хлодвіг (481 — 511 рр).

У 486 р. Хлодвіг уклав союз з іншими вождями. Поблизу м. Суасона відбулася вирішальна битва, у якій франки розбили римські війська. Внаслідок завоювання франками Пів-нічної Галлії утворилося Франкське королівст-во.

Завоювавши величезну територію, Хлодвіг удосталь наділив усіх франків землею. Біль-шість римських і галльських землевласників визнала владу Хлодвіга, зберегла свої воло-діння і разом із франкськими вождями, які теж стали великими землевласниками, перетвори-лася на правлячу верхівку Франкського коро-лівства. Прості франки стали дрібними зем-левласниками, отримавши ділянки, що їх могла обробити своїми силами сім'я.

Після завоювання Галлії Хлодвіг знищив бі-льшість тих вождів, з якими разом воював про-ти римлян, і почав правити одноосібно. Хто намагався поставити під сумнів його право на владу, тих він нещадно знищував. Хлодвіг став королем — єдиним правителем держави. Його влада була набагато більшою, ніж у військово-го вождя (конунгва). Він вже управляв не пле-менем чи союзом племен, а певною територі-єю. А для цього йому була потрібна інша сис-тема здійснення своєї влади.

Робота з документом.

Франкський історик Григорій Турський роз-повідає про те, як Хлодвіг став єдиним коро-лем франків.

«Коли Хлодвіг перебував у Парижі, він над-іслав таємного посланця до сина одного з фран-кських вождів Сигиберта, щоб той сказав йому: «Ось твій батько вже старий і кульгає на хвору ногу. Якщо він помре, ти законно отримаєш ра-зом із його королівством нашу приязнь». Син вож-дя, підштовхуваний Хлодвігом, убив батька. Од-нак, коли він повідомив про це Хлодвіга, то над-іслані ним люди вбили сина Сигиберта.

Наближені іншого вождя, за намовляннями Хлодвіга, захопили свого правителя і віддали Хлодвігу. Останній звинуватив полоненого вождя, що, дозволивши себе зв'язати, він знеславив увесь свій рід. Тому він убив вождя, а також двох його братів за те, шо вони не допомогли йому.

Третього вождя разом із сином Хлодвіг хитрощами полонив і при-мусив батька стати священиком, а сина — дияконом у церкві. Проте через деякий час, остерігаючись змови, він наказав їх стратити і приєднав їхні землі до своїх во-лодінь.

Так він винищив більшість вождів, а також своїх родичів, ос-терігаючись, що вони захоплять його владу. Проте через деякий час він зібрав своїх друзів і почав казати про родичів, яких сам винищив: «Лихо мені, оскільки зали-шився я одинаком серед чужинців і не маю ро-дичів, котрі могли б допомогти мені в нещасті». Але він казав це не тому, що сумував за ними, а розраховуючи випадково відшукати ще когось із родичів і позбавити його життя.»

1. Якими засобами діяв Хлодвіг у боротьбі за владу?

2. Які риси характеру знайшли відображення в його діяльності?

3. Дайте оцінку діяльності Хлодвіга з точки зору самого короля та епохи, у яку він жив. Як можна оцінити його діяльність з позиції сучасності?

Розповідь вчителя.

Загальні народні збори, на яких раніше фра-нки вирішували найважливіші справи, припи-нили скликати. Хлодвіг усе вирішував сам або радився з довіреними особами. У розпоря-дженні короля була постійна військова дружи-на, на утримання якої, за римським звичаєм, почали збиратися податки. Для збору податків і підтримання порядку в областях своєї дер-жави Хлодвіг призначав правителів — графів — із близьких йому людей. Найвищим суддею у Франкському королівстві був сам король. Хло-двіг регулярно їздив з однієї області до іншої та в присутності графів судив за злочини.

Жителі завойованої франка-ми Галлії були християнами. Для того, щоби посилити владу й авторитет серед них, Хлодвіг разом зі своєю дружиною 496 р. прийняв християнство за західноримським зразком. Як наслідок, по-перше, Хлодвіг і його наступники заручилися підтримкою з боку християнського духівницт-ва. Це полегшило подальше під-корення Південної Галлії, а сприяло зміцненню авторитету королівської влади се-ред франків. Хлодвіга влаштовувало те, що, як учило християнство, «будь-яка влада