Проблеми побудови системи знань і форм їх представлення стають усе більш актуальними для різних наукових напрямків. Розвиток інформаційних технологій сприяв тому, що ці проблеми здобули відображення в дослідженнях із філософії освіти, психології, структурної лінгвістики, історичної інформатики, педагогіки. У цьому випадку спільниці є прагнення науковців представити знання зсередини, показати їхню внутрішню структуру.

Концепція уявлення знань є фундаментальною основою, на якій базуються операційні когнітивні методики: перенесення, скорочення, згортання, збільшення, співвідношення знання тощо. Психологи небезпідставно вважають уявлення знань розумовою «картиною» подій і в такий спосіб пов'язують проблему репрезентацій з механізмом людського інтелекту. У структурі інтелекту обробка інформації відбувається за трьома основними каналами: словесно-мовним, візуально-просторовим і чуттєвим.

Виходячи з критерію функціональності, образотворчу інформацію в сучасних підручниках психологи поділяють на три типи пізнавальних схем: фігуративні (інформативні про об'єкти й події), оперативні (правила перетворення інформації), керуючі г (способи дій). У підручниках з історії перевага віддається першому типу (маються на увазі підручники з наочністю), а в додаткових дидактичних засобах (найчастіше в робочих зошитах) більш поширений і другий, і третій типи інформації. Уся інформація зв'язана між собою різними варіантами взаємного переходу (перекодування). Очевидно, що багатоваріантність пізнавальних схем потрібно розвивати. [10, с. 3]

Виходячи з вищесказаного, можна визначити мету роботи з умовно-графічною наочністю. Робота із засобами умовно-графічної наочності передбачає вирішення дидактичних завдань (засвоєння історичних знань та розвиток інтелектуальних умінь та навичок).

Найбільш ефективною є реакція людини на подразники тоді, коли залучено якомога більше органів чуттів. За даними закордонних досліджень, люди запам'ятовують: 10 % прочитаного; 20 % почутого; 30 % побаченого; 50 % почутого й побаченого водночас. Таким чином, вдале використання засобів умовно-графічної наочності дозволяє поліпшити якість запам'ятовування знань.

Задля поліпшення процесу мислення учнів потрібно враховувати властивості мислення:

а) акти мислення відбуваються за допомогою слова та попереднього досвіду, який зберігається в пам'яті людини;

б) завдяки мисленню в об'єктах відображаються їхні істотні ознаки та властивості;

в) узагальнений характер відображення дійсності.

Історичне мислення має відбуватися у напрямку вирішення пізнавальних завдань з історії. На основі класифікації І. Я. Лернера для роботи із засобами умовно-графічної наочності можна виділити такі пізнавальні завдання:

1. Завдання на встановлення причинно-наслідкових зв'язків історичних подій і явищ.

2. Завдання на встановлення загальних і конкретних закономірностей суспільного розвитку.

3. Завдання на визначення причинно-наслідкового зв'язку між фактами, подіями, явищами, епохами.

4. Завдання на з'ясування тенденцій розвитку даного суспільного явища.

5. Завдання на визначення ступеня прогресивності історичного явища.

6. Завдання на з'ясування структури соціального організму й виявлення взаємовідносин між частинами і всередині них.

7. Завдання на співвідношення явища чи факту епохи і загальних закономірностей суспільного розвитку.

8. Завдання на періодизацію розвитку явища чи епохи.

9. Завдання на визначення типового одиничного й масового явища.

10. Завдання на з'ясування специфіки суспільного явища й епохи, на встановлення різного соціального смислу подібних явищ у різні епохи.

11. Завдання на встановлення нових фактів і явищ.

12. Завдання на оцінювання характеру явищ.

13. Завдання для встановлення досвіду на основі фактів минулого.

Особливістю умовно-графічної наочності є те, що вона допомагає створити певне чуттєве підґрунтя для абстрактного мислення, на основі якого відбувається узагальнення і створення класифікацій. Креслярські засоби також є основою уявлення про історичні поняття, події, явища, процеси, закономірності. [15, с. 12]

На якість засвоєння знань та вмінь також впливає робота різних рівнів пізнавальної діяльності школярів: репродуктивного та проблемно-пошукового. Досягнення психології та педагогіки довели, що надання переваги одному з рівнів не дасть такого результату, як поєднання обох. Тому з метою вдалого розвитку учнів їх роботу із засобами умовно-графічної наочності потрібно будувати у двох варіантах — репродуктивному та проблемно-пошуковому. За такого підходу обидва варіанти наочного навчання можна розглядати як два ступені організації навчального процесу, один з яких готує учнів до іншого, більш високого: засвоївши «готові» знання та методику під час репродуктивного навчання, учень може самостійно перейти на проблемно-пошуковий рівень навчання.

Розділ 2. Методика використання умовно-графічної наочності на уроках історії

2.1 Методика використання креслярської наочності на уроках історії

Група умовно-графічних засобів наочності має важливе значення в системі викладання історії: допомагає аналізувати й узагальнювати історичні явища, засвоювати їх істотні ознаки й взаємозв'язки, виявити схему причин, наслідків, особливостей, взаємозалежностей, ієрархії. Тобто ця група наочних засобів повинна відповідати на питання «як?», пояснюючи особливості історичного розвитку.

У підгрупи креслярських засобів можна виділити: [10, с. 3]

1. Графіки, що показують еволюцію кількісних чи якісних показників у часовому просторі.

2. Діаграми, що порівнюють кількісні чи якісні показники певного історичного явища.

3. Хронологічні стрічки, що показують розвиток певного явища у часовому просторі, близькі до графіків.

4. Схеми, що відображають історичну дійсність за. допомогою умовних знаків — гедуетричних фігур, символів, написів, взаємного розташування, ліній чи стрілок.

5. Таблиці, що являють собою згрупування якихось об'єктів чи явищ, які графічно представлені в найкращому для сприйняття порядку.

6. Педагогічний малюнок (опорні схеми), що є складним поєднанням різних підгруп креслярських наочних засобів для комплексного сприйняття і відтворення навчального матеріалу.

Характер умовно-графічної наочності:

а) виділяє в зображенні головне й суттєве, відкидаючи деталі;

б) має конструктивний характер (може аналізувати і зовнішні, і внутрішні ознаки явиш);

в) має генетично-синтетичний характер (не є завершеним і твориться на очах в учнів шляхом поступової побудови в певному порядку);

г) ескізний (схематичний);

г) двовимірний характер зображення;

д) творчий характер (шукає, знаходить, творить, змінюється);

є) інколи імпровізаційний характер;

е) пов'язаний зі словом учителя (характер графічної розповіді).

Розглянемо виділені підгрупи засобів умовно-графічної наочності, зупиняючись на їх завданнях, особливостях будови і функціях складових,