До важливих засобів наочності процесу викладання історії належать графічні ілюстрації цифрового матеріалу. Вже давно у сферу шкільної історичної освіти активно впроваджуються статистичні методі історичного дослідження, тому очевидно, що сучасне вивчення історії неможливе без залучення деяких кількісних показників і характеристик, які виражаються за допомогою таблиць, діаграм, графіків. [17, с. 87]

Графіки (від грецьк. «накреслений») — креслення, що застосовується для наочного зображення залежності певної величини (наприклад, кількості) від іншої (наприклад, часу), тобто лінія, що дає наочне уявлення про характер зміни функції.

Графічні зображення допомагають уявити кількісні показники. Вдало складені графіки, як й інші графічні зображення цифрових даних, викликають інтерес, привертають увагу учнів, допомагають засвоїти учбовий матеріал. Через систему графіків добре сприймаються зв'язки між величинами. Користуючись даною системою зображень, учитель економить час, адже висновки зі статистичних даних швидше робляться і швидше сприймаються. Переваги графіка не лише в наочності, а й у простоті визначення функцій за значенням аргумента.

Вміння ілюструвати кількісні показники графічними зображеннями має практичне значення, оскільки навички, набуті під час роботи з графічним матеріалом, можна застосувати в подальшому житті.

Визначимо основні моменти використання графіків на уроках історії:

1) ілюстрація кількісних і якісних показників у часі (зростання виробництва певного виду продукції, кількості певних установ, чергування певних періодів історії тощо);

2) порівняння об'єктів за величиною у часі (порівняння у часі площ країн, їх колоній, обсягів промисловості чи сільського господарства, чисельності армій воюючих країн тощо). Найчастіше графіки використовуються під час вивчення економічних питань історії, але з їх допомогою можна також відтворювати динаміку політичних явищ, показувати кількісні показники з історії культури.

Кожен графік складається з таких частин:

1) осей координат зі шкалами;

2) сітки координат;

3) графічного образу (лінії чи кількох ліній, що відображають динаміку явища);

4) експлікації (умовних позначок, заголовків тощо);

5) фонових малюнків.

Осі координат зі шкалами

Горизонтальну пряму називають віссю абсцис (ось х); вертикальну — віссю ординат (ось у). На кожній осі будують шкалу в певному масштабі. При вирішенні питання про масштаб шкали варто враховувати діапазон ряду, що зображуємо, і розмір графіка. На горизонтальній шкалі відмічаємо незалежну змінну — одиницю часу; на вертикальній - залежні змінні (кількість чи якість). Градуювання на шкалах може розмічатися і не від 0. На осі х першою позначаємо ту дату, на яку ми маємо перші дані, на осі у - від цифри, яка найкраще покаже співвідношення порівнювальних одиниць.

При графічному виконанні графіків необхідно стежити за тим, щоб цифри знаходились навпроти рисок на шкалі, а не між ними.

Сітка координат

Від осей координат проводять допоміжні координатні лінії, що створюють координатну сітку. Найбільш виразні графіки тоді, коли координатні лінії (крім осей) креслять тонко (фон не повинен забивати креслення) і якщо цих ліній на кресленні достатньо, щоб було зрозумілим значення кожної кривої графічного образу.

Як правило, у друкованих виданнях, коли важко економним способом виразити динаміку явища, та при роботі на дошці, коли слід економити час, координатна сітка не робиться. Однак при побудові графіка вона необхідна.

Графічний образ (лінія чи кілька ліній, що відображають динаміку явища) - основний елемент кожного графіка. Він повинен чітко і яскраво ілюструвати певний процес, явище. Тому графічний образ повинен бути основним і найбільше кидатися в очі, йому підпорядковуються інші елементи графіка. Будується графічний образ на основі цифрового матеріалу, котрий найкраще сприймається у вигляді таблиці.

Особливо графіки вигідні тим, що на них можна показати порівняння чи зіставлення декількох процесів. У такому випадку графік зображується через декілька кривих, котрі зовні різняться між собою кольором, товщиною, типом лінії.

Експлікації (пояснювальний текст і умовні позначки)

Експлікації повинен мати кожен графік, жоден із них не може бути завершеним доти, доки на ньому відсутні добре оформлені експлікації.

Фонові малюнки

Малюнки вводять для того, щоб графік став більш наочним і краще запам'ятався. В даному випадку графічна крива зображується більш широкими лініями, а замість допоміжної сітки створюється малюнок на тему графіка. Наприклад, графік «Втікачі з Республіки», який розкриває масштаби втечі східних німців до ФРН, можна ілюструвати по один бік графічного образу зображенням п'ятикутної зірки (уособленням комуністичного режиму, який був причиною втечі), по інший – чотирикутної.

Важливе місце серед наочних засобів посідають діаграми, найбільш поширена після таблиць підгрупа умовно-графічної наочності, яка унаочнює цифровий матеріал для кращого його сприйняття учнями. Цифрові дані на уроках історії покликані конкретизувати історичну інформацію, стати основою для аналізу історичної події, явища, під час вирішення завдань різного роду складності. [21, с. 5]

Діаграма (від грецьк. зображення, малюнок, креслення) — графічне зображення, що наочно показує співвідношення певних величин.

Використовуються діаграми для ілюстрації кількісних характеристик об'єктів чи явиш: порівняння величин, структури, аналізу інших кількісних показників. Форма діаграми визначається змістом і цільовим призначенням того матеріалу, який потрібно ілюструвати. На сьогодні розроблено досить багато форм діаграмування: стовпчикові діаграми, квадратні, багатокутні, кубічні, колові, кільцеві, фігурні, об'ємні тощо. Кожен вид діаграм може бути ускладненим, крім того, діаграми можна поєднати в одному наочному посібнику з іншою наочністю (зокрема, історичними картами), шо зробить матеріал більш насиченим, привабливим.

За основним функціональним призначенням діаграми можна розбити на два міжвидові об'єднання величинних і секторних діаграм, а за кількістю вимірних величин — на плоскі (двовимірні) та об'ємні (тривимірні).

Для створення уявлення про кількісні величини історичних об'єктів використовують величинні діаграми: стовпчикові, лінійні, фігурні. Коли колові, півколові та інші