Величинні діаграми складаються із площин фігур, які уособлюють певну кількісну величину. Співвідношення між величинами виражається за допомогою збільшення чи зменшення площі фігури. Найбільш оптимально для зорового сприйняття це робиться зміною одного з параметрів виміру фігури: чи то висоти, чи то довжини.

При поступовій вибудові величинних діаграм варто дотримуватися такої ж послідовності, як і при демонстрації графіка:

а) відзначення назви діаграми;

б) креслення осі (чи осей) координат із шкалами;

в) креслення першого графічного образу з власною експлікацією та відповідним фоновим малюнком;

г) креслення другого графічного образу з власною експлікацією та відповідним фоновим малюнком тощо. При порівнянні кількох груп діаграм кожна група дається у готовому вигляді.

Для створення наочного уявлення про структуру явища чи об'єкта рекомендується вживати секторні діаграми. Вони поділяються на колові, півколові, кільцеві, діаграми-многокутники. «площинні». Щоб показати і кількісну величину, і структуру історичних об'єктів, величинні діаграми можна розбити на пропорційні сектори, тоді вони набудуть ознак секторних. Секторні діаграми ефективні при ілюструванні структури населення, земельних угідь, бюджетних надходжень і витрат, коли мова іде про вивчення частин цілого в їх відносній значущості.

Секторні діаграми складаються із площини фігури, яка уособлює певну цілісність, і секторів, які відображають пропорційну частку цілісності. Площина секторної діаграми дорівнює 100%, відповідно кожен сектор і розмічається, і читається через переведення даних у відсотки. Слід пам'ятати, що секторна діаграма читабельна лише тоді, коли порівнюється не більш ніж шість-вісім компонентів цілого. Якщо ж число цих компонентів перевищує названу кількість, то їх потрібно об'єднати, щоб не занадто подрібнювати сектори.

Отже, розглянемо основні види плоских діаграм за зовнішніми даними.

Стовпчикові діаграми (гістограми)

Це найбільш простий вид діаграм їх використовують для порівняння кількісних даних одного ряду, що мають спільні одиниці виміру, графічного вираження абсолютних величин.

Стовпчикові діаграми складаються з таких частин:

а) осей координат зі шкалами (у діаграмах, які демонструються всьому класові, недоцільно залишати бокові шкали й сітку координат, бо на них погано читаються написи; вданому випадку дані краще розмішувати над стовпчиками чи в стовпчиках; однак при побудові діаграми бокова шкала необхідна);

б) сітки координат (наявна не в усіх діаграмах, покликана полегшити візуальне читання співвідношення величин);

в) графічного образу (стовпчиків);

г) експлікації;

д) фонових чи стовпчикових малюнків.

Основний графічний образ створюється співвідношенням висоти стовпчиків. Найчастіше стовпчики діаграм, які порівнюють різні об'єкти, розташовують за принципом від більших до менших, але їх можна розташувати і в іншій послідовності. Стовпчики обов'язково будують від нульової лінії, причому в жодному разі не можна допускати спрощень їх висоти, щоб не спотворювати їх графічний образ. Ширина стовпчиків повинна бути однаковою, як інтервал між ними, оскільки величину виражає не висота, а вся площина стовпчика. Особливу увагу слід звертати на колір чи штрихування стовпчиків. Найкраще сприймаються коса і вертикальна лінія.

Стовпчикові діаграми можна поєднувати з графіками. Робиться це переважно тоді, коли необхідно показати дві змінні, що розкривають історичне явище з різних сторін. Наприклад, діаграма «Доходи, видатки та дефіцит як частка ВВП України 1997 році» показує дефіцит бюджету України на фоні графіків доходів і видатків.

Стрічкові діаграми

В деяких випадках для порівняння величин більш читабельними є діаграми, що побудовані у вигляді горизонтальних стрічок. В них базисну лінію будують по вертикалі, а масштабну шкалу — по горизонталі. Розрахунок масштабів та інтервалів аналогічний розрахункам при побудові стовпчикових діаграм. Можна стверджувати, що стрічкові діаграми ,с повернутими на 90' стовпчиковими діаграмами.

Колові діаграми

Діаграми даного виду вирізняються складністю будови. Визначимо основні етапи побудови колових діаграм:

А) підготовка необхідного цифрового матеріалу (найкраще його розмістити у вигляді дівграми);

б) задані величини переводяться у відсотковий вимір;

в) відсотковий матеріал переводимо у градуси кола. У колі 360о, що відповідає 100 :%, тому 1 % відповідає 3,6о.

г) креслиться коло необхідної величини: колі виставляються точки, що відповідають величині кожного сектора.

Колові діаграми можна розбити на підвиди;

а) за кількістю одиниць;

б) за деталізацією секторів.

«Площинні» діаграми

Показують, як правило, компоненти просторового явища, але можуть бути використані і для показу взаємопроникних кількісних показників. Дана діаграма будується, як правило, у вигляді квадрата зі стороною в 10 одиниць, щоб легше можна було б вирахувати 1 %.

Стрічки часу

Важливе значення в процесі вивчення історії має вміння локалізувати історичні факти у часі. Розвиткові даного вміння сприяє різноманітна методика, зокрема методика роботи зі стрічкою часу. [5, с. 45]

Стрічка часу — вид умовно-графічної наочності, який показує на стрічці за допомогою лінійної системи координат співвідношення історичних подій у часі. Застосовуються стрічки часу для поясненні хронології, розвитку уяви про час, полегшеного засвоєння хронологічного матеріалу. Крім стрічок часу, методисти розрізняють і лінії часу. Останні показують співвідношення історичних подій у часі не на стрічці, а на лінії (надалі під стрічкою часу матиметься на увазі й лінія часу).

Традиційно стрічки часу використовуються для побудови хронологічних уявлень у молодших класах, але практика показує, що дана підгрупа може використовуватися і в середніх та старших класах. Упровадження стрічок часу на уроках історії у середніх і старших класах сприятиме:

а) полегшеному засвоєнню учнями періодизації певного історичного явища;

б) засвоєнню послідовності основних історичних подій;

в) усвідомленню взаємовпливів історичних подій та історичних явищ;

г) порівнянню схожих історичних явищ різних країн;

д) відтворенню хронологічного матеріалу