Стрічки можуть охоплювати події з історії окремих країн, регіонів, події загальносвітового масштабу, структурувати періоди загальноісторичного чи вузькогалузевого (економіка, політика, культура тощо) процесу або явища.

У підручнику чи посібнику стрічки часу варто розмістити на початку розділу чи теми, яку вона характеризує. Таке розміщення дозволить учням:

а) попередньо ознайомитися з основою нового матеріалу,

б) побудувати загальні враження про події, що вивчаються під час самостійного опрацювання матеріалу;

в) знайти компактне джерело повторення матеріалу на наступний урок чи при підготовці до іспиту.

Подібну функцію (стислого викладу матеріалу) стрічки часу виконують і в робочих зошитах.

Поступова побудова вчителем стрічки часу на дошці чи на екрані за допомогою епідіапроектора під час викладу нового матеріалу дозволить учням розмістити нову інформацію в логічній послідовності. Щоб не виникало питань щодо поступальності історичного процесу, відзначимо, що пряма є втіленням часу, який за своєю суттю є однорідним і нейтральним, тому напрям руху стрічок часу, крім напрямку руху часу, не несе іншого інформаційного навантаження. Таким чином, історичний процес ми нанизуємо на час-стрічку, а його характеристику відмічаємо за допомогою певних умовних позначок. Горизонтальна стрічка часу для підручника, посібника, робочого зошита має такі структурні елементи:

а) стрічка;

б) хронологічна розмітка;

в) розмітка періодизації (сектори);

г) назва періоду;

д) розмітка історичних подій;

є) фонові малюнки.

Логічні схеми

Абстрактне мислення, на відміну від конкретного, не може спиратися на існуючі фізичні об'єкти. Але завдяки людській думці абстрактним об'єктам можна надати деяких властивостей фізичних і, таким чином, полегшити розумові операції з ними. Для цього до абстрактних об'єктів прикріплюються графічні знаки-символи, а оскільки подальша робота з ними відбивається на папері, то робота набуває образності. Найбільш популярний спосіб перетворення абстрактних роздумів у конкретні — створення різноманітних логічних схем. Особливо цінні логічні схеми в роботі з учнями старших класів, де вчитель повинен вишукувати засоби заміни пасивного споглядання активною розумовою діяльністю, виявляти смислове навантаження матеріалу. [1, с. 100]

Логічна історична схема (від грецьк. shema — «зовнішній вигляд», «форма») — графічне зображення історичної дійсності, де окремі частини, ознаки явища зображуються умовними знаками — геометричними фігурами, символами, написами, а співвідношення і зв'язки позначаються їх взаємним розташуванням, пов'язуються лініями чи стрілочками. Схема дає можливість показати в основних рисах структуру предмета, тенденції розвитку, зв'язки і взаємовідносини між ними.

Крім логічних схем, існують технічні та локальні схеми. Технічні схеми — креслення, на якому умовними графічними позначками показані складові частини виробу чи пристрою та з'єднання або зв'язки між ними. Різниця між ними полягає в тому, що технічні схеми є схематичним зображенням реально існуючих фізичних об'єктів, відтворюючи їх просторову локалізацію. Остання властивість, зокрема, зближує схеми устрою з картами.

Локальні схеми — показ конкретних чи типових географічних об'єктів за допомогою умовних позначок. Локальні схеми близькі до карт за змістом та за формою, основна відмінність між ними полягає у масштабуванні, локальні схеми зображують географічні об'єкти у меншому масштабі.

Основний педагогічний смисл логічних схем, на відміну від навчальних картин, полягає в тому, що в них позначені різними образотворчими засобами сторони, властивості й зв'язки явищ, що вивчаються, на які потрібно направляти увагу й думку школяра, і відсутні ті, від яких він повинен абстрагуватися, відволіктися при вивченні даних явищ.

Схеми теж відображають історичну дійсність, але не в зовнішніх проявах, а у внутрішніх, через істотні ознаки історичних явищ, зв'язки і співвідношення між ними. Схеми показують аналіз і синтез явища, розчленування його на складові частини, вирізняють його ознаки і показують зв'язки і взаємовідносини цих частин і ознак. Окремі частини й ознаки явища позначаються умовними знаками (геометричними фігурами, символічними зображеннями) чи надписами, а відношення і зв'язки між частинами позначаються їх взаємним розміщенням, лініями і стрілочками, що їх пов'язують.

Схеми привабливі тим, що за допомогою їх учитель розкриває складні суспільні явища, синтезовано показує певні історичні закономірності, зв'язки між різними процесами історії, відображає явища, які неможливо передавати навіть яскравими сюжетними ілюстративними засобами.

Логічні схеми є опорою для розумової діяльності учнів. Вони не лише фокусують увагу школярів на тому чи іншому матеріалі, а й ніби супроводжують його думку шляхом аналізу й синтезу явищ, причому умовні позначки відображають ті сторони й ознаки, ті зв'язки й етапи, які необхідно виявити в явищі чи процесі. Логічні схеми допомагають абстрагуватись віл зовнішніх, другорядних ознак явища, виділити окремі частини чи ознаки з їх взаємозв'язками, а потім охопити явище (процес) цілком на новій основі — побачити явище чи процес у цілому. Зорова опора звільняє учнів від напруження пам'яті, полегшує їх розумову роботу, що особливо важливо при синтезі явищ, бо всі виокремлені елементи знаходяться перед очима і школяру легко охопити їх у своїй свідомості.

У логічній схемі повинна бути якомога чіткіше виражена основна ідея, що не переплітається з іншими побічними ідеями. Наприклад, у схемі «Давньоєгипетські держава часто намагаються реалізувати подвійну ідею. Головна ідея — показати соціальне розшарування давньоєгипетського суспільства; додаткова — показати державний устрій країни. Досвід показує, що схеми з подвійною ідеєю лише ускладнюють процес засвоєння знань учнями.

Кожна схема складається з таких частин:

а) секторів;

б) стрілочок;

в) експлікації;

г) фонових малюнків.

Рекомендації щодо побудови логічних схем:*

має бути не більше трьох видів секторів, стрілочок, шрифтових виділень тексту;*

має бути не більш ніж п'ять змістових одиниць проблеми схеми;*

схеми мають будуватись на основі конкретних образних уявлень, адже дітям складно за різними елементами схеми бачити конкретні явища історії (тому схеми показується, як правило, після ілюстрацій чи паралельно з