У своїй педагогічній практиці Мурашко завжди керувався принципом поступового, доступного розумінню "учнів переходу від легкого до більш складного; з осудженням відзивався він про безплідні спроби окремих викладачів пояснити учням на першій же стадії навчання всі тонкощі пер-епекти ви1_вва"жаючи їх дії передчасними і тому шкідливими. [9]44 [9] Там само – С.74.

Будучи палким прибічником системи виховання, що грунтується на ри-суванні з натури, він разом з тим не поділяв погляду педагогів, які вислов-лювались за виключення копіювання оригіналів з системи художнього виховання. Питання про використання оригіналів при навчанні рисуванню він ставив у прямий зв'язок з проблемою вивчення і опанування досвіду —великих майстрів минулого — Рафаеля, Тіціана, Леонардо да Вінчі, Рембрандта та ін.,— творчість яких він високо цінив і наполегливо рекомендував вивчати своїм учням.

На протязі всієї своєї педагогічної діяльності він прищеплював учням думку про те, що зв’язок з світовим класичним мистецтвом є необхідним і животворним джерелом їх розвитку, оскільки це розширює горизонт, розвиває художній смак, примушує бачити і критикувати власні помилки. За ці поради багато вихованців школи згодом гаряче дякувало своєму вчите-леві і наставникові..

Першорядне значення надавав Мурашко також вивченню творчості кращих сучасних майстрів, і насамперед художників-передвижників! Саме тому, на його думку, було б невірно боятися застосовувати при навчанні рисуванню в школі як «оригінали» репродукції творів кращих майстрів. Необхідно тільки ставити це питання в такій площині: які оригінали і в яких випадках.

Мурашко вже в перші роки своєї викладацької діяльності замість зви-чайно використовуваних для навчання закордонних видань з малюнками природи інших країн брав більш близькі учням малюнки, що зобра-жували рідну природу. З цією метою в 1869 р. він видав посібник з рисування для дітей, який складався з п'яти «зошитів». Кожний зошит являв собою альбом виконаних Мурашком літографованих рисунків: орнамен-тів, будинків, пейзажів, жанрових сцен і т. п., які пропонувались учням як зразки для копіювання. Рисунки розташовувалися за складністю і відзначались чіткістю форм і ліній, доступністю і цікавістю сюжету. Посібник мав успіх і у 1675 р. був перевиданий. [9]55 [9] Там само – С.75.

Хоч методи викладання рисування у цей період зводились головним чином до індивідуального копіювання учнями літографованих оригіналів, Мурашко, викладаючи а державних учбових закладах і у Київській рисувальній школі, всіляко уникав зловживати оригіналами і часто робив рисунки вуглем (орнаменти, квіти, пейзажі, голови тварин і т. п.) на приколотому до дошки папері. Цей метод, який згодом став пануючим при навчанні рисуванню, а в ті роки тільки прокладав собі шлях, мав значні переваги перед методом копіювання з оригіналів. Він давав можливість перейти від викладання рисування окремо кожному учневі з оригіналів до викладання всьому класу за одним якимсь рисунком. Рисунок виконувався викладачем перед очима учнів, з докладним поясненням прийомів його відтворення. Сприяючи підвищенню активності учнів, цей метод викладання протистав-ляв механічному копіюванню свідоме, засноване на знанні певних законів, відтворення ліній і форм.

Рисунки учнів підготовчого класу звертають на себе увагу заверше-ністю виконання, природним моделюванням форми. Щоправда, цим роботам ще властива певна сухість, але поступово, в міру того як учні звільнялися від зв'язаності і невпевненості штриха, стиль рисунків ставав більш реалістичним, більш рельєфно передавалась пластичність форми.

На кінець другого року навчання учні переходили до рисування гіп-сової маски.

У перший період діяльності школи, коли існувало дві групи - молодша і старша, з гіпсової маски рисували деякий час і учні старшої групи, після чого починали рисувати голову античного гіпсового бюста.

Рисунки учнів старшої групи відзначаються більш вільним, впевненим штрихом і вмінням передати світлотінь і рефлекси. Фон, як правило, заштри-ховувався повністю. На темному, майже чорному фоні виразно моделюва-лась маска або голова гіпсового бюста.

Знайомлячись з рисунками учнів школи, не можна не відзначити, що всі вони виконані в одній манері: чіткий, замкнутий контур, тонко окресле-ний в освітлених місцях і більш різко—в затінених, старанна тушовка рів-ним штрихом з додержанням правил академічного рисунка.

Вивченням рисунка голови з гіпсового бюста і завершувався в 70-х poках IX ст. курс навчання у школі.

У 80—90-х роках шкільна програма навчання вже включала в себе вивчення всієї фігури людини. В цей період учні рисували не тільки з гіпсових бюстів і фігур, але й з живої натури.

Замість двох груп створюється чотири класи: підготовчий, масковий, головний і фігурний.

Підготовчий клас був укомплектований учнями, які на протязі першого року навчання рисували з оригіналів геометричні тіла і орнаменти.

У масковому класі учні переходили від орнаментів до рисування з гіп-сових зліпків частин тіла людини, а на кінець року — до рисування гіпсової маски. Маску вони рисували звичайно ввечері, а вдень знайомилися з технікою акварельного і олійного живопису.

В середині або під кінець третього року навчання більшість вихованців школи переходила до головного класу, де, продовжуючи вдосконалюва-тися в техніці живопису, рисувала гіпсові бюсти і живу натуру (тільки голову).

На четвертому році навчання — в фігурному класі—учні починали рисувати гіпсову фігуру людини. Нарешті, з відкриттям у школі в 90-х роках натурного класу найбільш підготовлені учні починали рисувати голого натурщика. Перед ними ставилось також завдання навчитися передавати пластику фігури, одягненої в сучасний костюм.

Рисування з гіпсових античних бюстів і статуй давало учням професійні навики,