давали поради, як краще організувати учбовий процес, брали участь в оцінці учнівських робіт, читали лекції та ін. Періодично — не менше трьох разів на рік — Рада школи розглядала роботи учнів — на початку шкільних занять у вересні (для розгляду канікулярних робіт), в середині учбо-вого року (у грудні) і наприкінці учбового року (у квітні).
Критичне ставлення до академічної системи виховання переконало Мурашка в необхідності вивчати і використовувати позитивний досвід інших учбових закладів з метою дальшого розвитку школи. У зв'язку з цим він уважно вивчав методику викладання рисування в російських і зарубіжних рисувальних школах. «Завжди цікавила нас організація подібних шкіл як у нас на Русі, так і за кордоном — писав він.
Вивчаючи діяльність вітчизняних і зарубіжних учбових художніх закладів, Мурашко високо оцінював ті з них, де підготовка учнів тісно була пов’язана з життям, і різко критикував художні школи, в яких теорія була різко відірвана від практики.
... Теорія, яка б вона не була хороша, - підкреслював Мурашко, - втрачає своє життєве значення, якщо не виходить із самого життя.
У школі серйозна увага приділялась розвиткові в учнів зорової пам’яті. Мурашко вважав, що рисунок непорушної натури розвиває в учня техніку, сприяє у якійсь мірі вивченню анатомії, в той час якщо першорядне завдання художника – вловити момент життя в русі.
“Вразливість і уява є основою художньої освіти, - твердив він, - є багато моментів у природі, які людина бачить всього один раз. А тому необхідно в людині, яка присвячує себе мистецтву, розвити таку силу уяви, щоб вона могла схопити такий момент, засвоїти своєю пам’яттю і зобразити його”.
Видаючи діяльність вітчизняних і зарубіжних умовах художніх закладів, Мурашко Василь оцінював ті з них, де підготовка учнів тісно була пов’язана з життям і різко критикував художні школи, в яких теорія була різко від практики.
Теорія, яка б вона не була хороша, - підкреслював Мурашко, - втрачає своє життєве значення, якщо не виходить з самого життя.
У школі серйозна увага приділялась розвиткові учнів зорової пам’яті. Мурашко вважав, що рисунок непорушної натури розвиває в учня техніку, сприяє у якійсь мірі вивченню анатомії, в той час якщо першорядне завдання художника вловити момент життя в русі.
Вразливість і уява є основою художньої освіти, - твердив він, - є багато моментів у природі, які людина бачить всього один раз. А тому необхідно в людині, яка присвячує себе мистецтву, розвивати таку силу уяви, щоб вона могла, схопити такий момент засвоїти своєю пам’яттю і зобразити його.
Тому не випадково, що в шкільну систему було включено рисування за уявою, яке полягало в тому, що учням пропонували відтворити по пам'яті рисунок одного з видатних художників. Рисунок виставлявся перед учнями хвилин на п ять, після чого вони починали малювати. Через деякий час коли роботи були в основному завершені, їм ще раз показували рисунок. Після цього учні доповнювали свої роботи. Інколи рисунок показували і в третій раз. Мурашко наполягав на тому, щоб у момент, коли учні дивиться на рисунок, у них нічого не було в руках і перед очима, оскільки в цей час повинна працювати лише сила враження і зорової пам'яті. Цією вправою, крім бажання розвити і посилити зорову пам’ять, малася ще, за словами Мурашка, мета «привчити учня бачити і зображувати предмет в його загальному, в його цілому і від загального вже йти до деталей, тобто в цьому загальному потроху вирисовувати деталі. Учень повинен був привчитися відразу схоплювати головне та істотне» .
Такі вправи давались всім без винятку учням регулярно, кілька раз на тиждень, у вигляді класних і домашніх завдань.
Учням давались також завдання по композиції — виконання ескізів (стор. 104—105), яким Мурашко надавав великого значення.
В основу методу роботи над композицією в школі були покладені прин-ципи, висунуті передвижниками, які вимагали глибоко вивчати дійсність.